Iз приводу створеної 2010 року коаліції
Не судитиму про те, чи дослухався Конституційний Суд до молитви Президента, але він визначив, що «окремі народні депутати, зокрема ті, котрі не перебувають у складі депутатських фракцій, що ініціювали утворення коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді, мають право брати участь у формуванні коаліції».
Отже, згадане рішення КС має, на мій погляд, два ключові моменти.
Перший — у формуванні створеної у березні 2010 року коаліції могли взяти участь «окремі народні депутати, зокрема ті, котрі не перебувають у складі депутатських фракцій...». Як відомо, чисельність народних депутатів від ПР — 172, від КПУ — 27, від блоку Литвина — 20 і позафракційні — 4 не дає бажаної конституційної більшості у 226 депутатів. Їхні лави поповнили шість депутатів від БЮТ і шість від НУ-НС, які не потрапили до числа позафракційних.
Як відомо, ні фракція БЮТ, ні фракція НУ-НС не виключали зі своїх лав згаданих 12 депутатів. Більше того, фракція БЮТ і народний депутат Рибаков, який проходив за списком під №78, судилися, й суд визнав його повноважним депутатом. Згадані депутати не могли подати заяву про свій вихід із фракції, бо це призвело б до припинення їхніх повноважень народного депутата через ЦВК.
Тоді постає таке запитання до голови Верховної Ради: яким чином у формуванні коаліції взяли участь окремі народні депутати, які входять до складу депутатських фракцій БЮТ і НУ-НС? Адже такий стан речей не стикується із прийнятим рішенням від 6 квітня 2010 року. І до чого призведе це рішення?
Другий ключовий момент полягає в дефініції з рішення КС: «депутатських фракцій у Верховній Раді, що ініціювали створення коаліції». Якщо якимсь чином підвести обгрунтування до 12 народних депутатів, які увійшли до коаліції від фракцій БЮТ і НУ-НС, то в разі їхнього виходу з коаліції інші народні депутати не можуть їх замінити як такі, що не «ініціювали утворення коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді».
Простіше було б, якби ухвалене рішення Конституційного Суду звучало приблизно так: «Окремі народні депутати, зокрема й ті, котріне перебувають у складі депутатських фракцій, мають право брати участь у формуванні коаліції».
На другий момент я звертаю увагу ще й з іншої причини. У ЗМІ посилено мусувалася думка, що в разі визнання КС цієї коаліції законною, не страшним буде вихід із неї фракції КПУ, яка бунтувала через малу кількість посад, що їй дісталися. При виході з коаліції фракції КПУ та ПР передбачали, що брак багнетів можна буде поповнити за рахунок інших народних депутатів від фракцій БЮТ і НУ-НС — як таких, що не «ініціювали утворення коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді».
Але КС у своєму рішенні «освятив» на коаліцію лише тих народних депутатів із фракцій БЮТ і НУ-НС, які «ініціювали утворення коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді».
Але вердикт суду є вердикт. Рішення Конституційного Суду набрало чинності, є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
