«Хочеться вірити, що у нас справді будується держава»

Місто потопає в цвіту каштанів, сонце виграє променями, нарешті уже по-літньому потеплішало. Від того радісно на душі, незважаючи на дрібні чи великі неприємності. Тернополяни, як і всі українці, святкували цього тижня величне Свято Вознесіння Господнього. У вишиванках ішли до храмів. Але серця всіх прикуті до трагічних подій на сході України.

Богдан МЕЛЬНИЧУК, письменник, головний редактор журналу «Літературний Тернопіль», залужений діяч мистецтв України, член Національних спілок письменників, журналістів, краєзнавців:

— Продовжуємо з тривогою стежити за Донбасом. І за цими трагічними подіями уже відходять на другий план інші. Але попри все, у нашому житті є багато позитиву. П’ятнадцятого травня було урочисто представлено третій том бібліографічного покажчика «Тернопільщина. Історія міст і сіл», і, до речі, відлуння цієї події чути досі, бо маса дзвінків. Телефонують мені, як головному науковому редакторові, щоб дізнатися, де можна придбати той словник. Є дзвінки з інших областей, інших спілок письменників, бо це перше в Україні енциклопедичне видання такого типу. 1973 року — був Всеукраїнський проект з томами по кожній області. Але минуло чимало часу, відбулося дуже багато різних подій. Проект реалізовували п’ять років: не було коштів. Але завдяки підтримці голови облради Василя Хомінця вдалося видати. Ще одна гарна подія відбулася у вівторок: тригодинний звітний концерт обласної експериментальної комплексної школи мистецтв імені Ігоря Ґерети у філармонії, котрий збентежив культурну громадськість, бо в залі були і ті, хто свого часу ратував, щоб школу закрити. Думаю, що більше не посміють висилати цю негативну ідею. У закладі навчаються понад триста дітей, працюють понад сто педагогів. Ми побачили, які це талановиті діти, і уявити Тернопіль без тієї школи уже неможливо. Серед позитивних подій є те, що наш академічний театр повернувся з гастролей із Польщі. Мені особливо приємно, бо вперше за багато років повезли мою виставу «Каченя Пушок та задерикуватий Півень». У ній відлунює Майдан, хоч події відбуваються начебто на сільському дворі між тваринами. Поляки сприйняли виставу дуже добре, з розумінням цієї алегорії. А події в міській раді — прикрі. Про це говорить і увесь Тернопіль, і Україна. Я не беруся коментувати те, що коментує Генеральна прокуратура, але, на жаль, Тернопіль неприємно відзначився. Доки справу до кінця не з’ясовано, такі речі не мають права коментувати ні журналісти, ні хтось інший, бо є відповідний Закон. Хоча преса писала як про цю подію, так і про те, що коли в неділю був День пам’яті жертв політичних репресій, Тернопіль чомусь фестивалив. Це було недоречно. Тим самим ми тільки даємо козир нашим ворогам. Цього тижня також сталася трагічна подія: не стало голови нашої обласної письменницької організації Євгена Безкоровайного — письменника, журналіста, публіциста, громадського діяча та унікальної людини. У Тернополі не чути його голосу і таке враження, що людей у місті поменшало. Але й справді — поменшало на одну велику людину. Євген Іванович багато зробив для утвердження національного духу. Він абсолютно не збирався помирати, а навпаки — збирався одружуватися, і ось раптом така несподівана смерть. Вона буквально вразила нашу письменницьку організацію і все культурне середовище. Нам його не вистачатиме, він був на своєму місті. Ми його тричі обирали головою обласної письменницької організації, що рідко буває в інших областях. На жаль, його не стало.

Наталія БЛІХАР, журналіст, Тернопільська ОДТРК:

— Приємною подією стало те, що я нарешті провела час зі своєю родиною. Приїжджали мої племінниці, і ми разом малювали малюнки для бійців АТО. Через декілька днів ми побачили сюжет у новинах ТСН на каналі «1+1», і там були наші малюнки. Це було дуже приємно. Того ж вечора зателефонував чоловік моєї сестри, який у зоні АТО, і сказав, що у них все гаразд. Там, де вони перебувають, стан тиші, хоч бувають деякі перестрілки. Ми чекаємо з нетерпінням його повернення А неприємною подією цього тижня стала моя весняна алергія. З нею я боролася два дні, але вже почуваюся здоровою. Ще однією приємною подією закінчується цей тиждень. Я братиму участь у Міжнародному телерадіофестивалі «Калинові мости» в польському місті Ольштин. Радіопрограма, яку я представлятиму, присвячена нашому національному генієві Тарасові Шевченку. Сподіваюся на перемогу.

Марія РОМАНЧУК, голова громадської ради при райдержадміністрації, м. Ланівці:

— У День політв’язнів і репресованих у Ланівцях вітали учасників національно-визвольного руху 1930 — 1940-х років. Була розмова з Юрієм Шевчуком, який очолює районну організацію Спілки організації політв’язнів і репресованих, про буремні часи розповідала Ганна Микитівна Кравчук. А про репресовану Українську греко-католицьку церкву — отець Мирон Бречко. Працюємо над підтримкою наших хлопців, які перебувають у зоні АТО. Підприємці зібрали кошти, мають закупити форму для десантників спецзагону, а також для наших хлопців, які мають потребу в змінній формі і взутті. Плануємо відправитися своєрідним десантом допомоги в зону АТО перед Зеленими Святами. Таких поїздок вже було п’ять. Це — позитив. Позитив і в тому, що гарна погода, люди доглядають свої городи, обробляють поля, працюють. Із травня у нашому середмісті функціонує фонтан! Це улюблене місце відпочинку для дітвори, яка там полюбляє збиратися. Усе ніби добре, але турбує діяльність свинокомплексу і свинарника-маточника. Уже третій рік громадськість району порушує питання про ті неприємні впливи, які відчувають і жителі міста Лановець і сіл — Іванківці, Молотків, Осмики, Гриньки, Козацьке, Оришківці. Свинарник-маточник майже в самому центрі міста. Уже декілька разів питання про екологічну шкоду розглядали на засіданні громадської ради, а пізніше вже й збиралися народні віче. Зокрема, активно уже в цьому році тому, що почалися якісь підозрілі захворювання, неможливо щось робити на вулиці через ті запахи... Люди вимагали створення обласної комісії, яка мала б розглянути всі ті питання і вжити необхідних заходів тому, що такі проблеми є й в інших областях. Уже відбулося засідання обласної комісії з участю керівника корпорації Івана Чайківського, який пообіцяв 20 травня представити план дій. Але він зустрівся з керівництвом району та міста і сказав, що такий план заходів подасть у суботу, бо не встиг уточнити свої дії щодо створення належних екологічних норм, забезпечення екологічної чистоти і так само укласти контракти з банками, адже такі роботи потребують грошей. Це обурило людей. Вони вийшли на мітинг і тоді вирішили блокувати під’їзди до свинарника-маточника. Із середини дня в середу розпочалося таке блокування. Люди не пропускають сюди машини з кормами.

Наталія ШОЛОМІЙЧУК, підприємець, голова профспілки підприємців Центрального ринку Тернополя:

— Резонансною подією для міста стало взяття під варту заступника міського голови. Може, для когось такі моменти негативні, але для суспільства взагалі, для громади Тернополя в цьому є позитив. Хочеться вірити, що дійсно у нас будується держава, в якій працюють закони. І вони працюють не лише для пересічного громадянина, котрий вкрав мішок картоплі чи зерна десь там, а працює для високопосадовців. Кожен повинен відповідати за свої вчинки. Але найбільший позитив для мене наразі — це тоді, коли наших хлопців не вбивають. От якщо минає день і кажуть у новинах, що ніхто не загинув, то я вважаю, що це вдалий день для України. У середу ми збирали допомогу для батальйону «Золоті ворота», і мені приємно, що все-таки серця багатьох не зачерствіли, при тому, що вже рік люди жертвують свої кошти, продукти для хлопців...