Хортиця – для всіх!

До редакції надійшов відкритий лист генерального директора Національного заповідника «Хортиця» в 2005—2007 рр. Костянтина Сушка, адресований голові Запорізької ОДА К.І. Брилю та міському голові Запоріжжя В.В. Буряку, віце-прем’єр-міністрові України П.В. Розенку. Наводимо уривки з нього.

27 січня цього року віце-прем’єр-міністр П.В. Розенко провів нараду щодо нагальних проблем Національного заповідника «Хортиця» (НЗХ). Участь у нараді міністра культури, представника міністерства фінансів, керівників Запорізької ОДА, міста Запоріжжя й НЗХ, народних депутатів, учених і т.д. дає підстави вважати нараду безпрецедентною, оскільки вперше за доби незалежності долю одного з найважливіших заповідних осередків України розглядали на такому представницькому рівні. Відтак є надія, що процес облаштування НЗХ входить у нову — ділову й результативну — фазу, з приводу чого можна лише радіти.

Водночас сумнозвісний приклад здійснення недавніх реконструкцій у Шевченківському національному заповіднику в Каневі та в Національному музеї Тараса Шевченка в Києві викликає побоювання, як би цей приклад не застосували на Хортиці. Саме тому, спираючись на свій 50-річний досвід дослідника священного острова, що проявився не лише в сотнях газетних і журнальних публікацій та в десятках книжок, а й у конкретних результатах на посаді генерального директора НЗХ упродовж 2,5 років (зокрема, капітальний ремонт адмінприміщення й музею, будівництво першої черги ІКК «Запорозька Січ», облаштування меморіально-туристичних комплексів «Тарасова Стежка», «Протовче», «Скіфський стан», початок берегоукріплювальних робіт, випуск книжок і буклетів, створення потужної служби охорони), я дозволяю собі публічно висловити деякі застереження, чи пак, міркування.

Почну з нагадування, що острів Хортиця належить до тих унікальних осередків, в облаштуванні яких має переважати духовне, а не розважальне. Ця аксіома зумовлена, насамперед, наявністю на острові цілої системи сакральних об’єктів (зокрема святилищ) доби бронзи, у світлі яких Дніпровий материк постає єдиним у світі свого роду гігантським Храмом Просто Неба. Зовсім невипадково острів уособлює дивовижну співдружність зразків усіх ландшафтних зон України, давши притулок мало не семи сотням диких рослин, що значно більше, ніж в Асканії-Новій. До чого це спонукає? А до того, що пріоритетним у розвитку НЗХ має бути облаштування його території, а не розширення мережі розважальних закладів. При цьому слід неухильно дотримуватися такого принципу: облаштовувати на Хортиці лише такі меморіально-туристичні об’єкти, зміст яких прямо зумовлюється природними, сакральними та історичними особливостями острова.

Серед невідкладних завдань, які необхідно вирішити: негайна ліквідація так званих полів фільтрації (попросту — відстійників фекалій). Ніде у світі немає другого такого заповідного осередку, де відходи фізіологічної діяльності людини викидали б безпосередньо у відкритий простір, тим паче у найсакральнішому, а з погляду туристичної привабливості у найвеличнішому місці — Хортиці!

Також це зміцнення служби охорони НЗХ: розширення посадових повноважень інспекторів та забезпечення їх засобами оборони; відновлення чисельності інспекторів у складі 30 осіб та проведення переатестації; забезпечення постійними і мобільними засобами пересування сушею (авто) і на воді (сучасні моторні човни); покращання побутових умов на чергуванні. Необхідно остаточно припинити браконьєрство у зоні абсолютної заповідності (плавні), реконструювати меморіально-туристичні комплекси «Скіфський стан» і «Протовче» тощо.

У перспективі можливі: створення на місці колишньої 1-ї бригади меморіально-туристичного комплексу, присвяченого добі бронзи, центром якого має стати музей «Курган»; реконструкція дендропарку; розгортання у приміщенні колишньої контори ЦНДПТІМЕТу музеїв археології та природи, остаточне вирішення питання про перебування на Хортиці хуторів «Лісництво», «Січ», «Старий Дніпро», а також селища овочівників.