Хто формує наш імідж

В Україні — вступна кампанія. У деяких навчальних закладах уже є проблема набору студентів. Разом із тим триває сезон фестивалів, етнографічних, спортивних, тих, які об’єднують фотографів. Водночас, мандруючи за кордон, українці нарікають — до них ставляться упереджено. Про те, що хорошого і що поганого трапилося за останній тиждень, читачам «Дня» розповідають експерти.

Володимир ДЗЬОБАК, керівник громадської організації «Центр дослідження відродження Волині»:

— Зараз ми готуємося до фестивалю ткацтва «Волинське Віче». На Рівненщині він відбуватиметься вперше. У дні дійства, 6—7 липня, спробуємо створити атмосферу середньовічного міста з ремісничими цехами, музикою, танцями. Також влаштуємо презентацію серпанкового вбрання. До речі, цю тканину не могли відтворити упродовж 100 років. Натомість вона може стати брендом регіону, як, скажімо, бурштин, який в України видобувають тільки на Рівненщині. Серпанкове вбрання також побутувало тільки тут. Більшість дослідників вважає, що воно було весільним. Ми представимо як відтворене автентичне вбрання ручної роботи, так і авторські зразки. Фестиваль триватиме упродовж двох днів. Перший буде ткацьким. Він збере до півсотні майстрів із території історичної Волині. Це переважно літні жінки, яких вчили ткати їхні матері й бабусі. Крім майстрів, приїдуть і менеджери етнопроектів. Водночас на відвідувачів чекає серія лекцій та майстер-класів. Усе це відбуватиметься у Радивилові на базі майстерні історичного ткацтва. А другий фестивальний день буде присвячено так званій живій історії. Він збере історичних реконструкторів, які вивчають середньовіччя. Основна тема — українські землі у складі Великого князівства Литовського. Крім військової справи, побуту, кухні, відтворюватимуть і старожитні ремесла. Тож відвідувачі зможуть побачити ткацький цех. Другий фестивальний день має відбутися в селі Пляшева.

Олександр ХАРВАТ, фотохудожник:

— Мене вразила трагедія в Пакистані, де біля підніжжя гори бойовики розстріляли альпіністів, серед яких були українці. Про цю новину почув, коли повернувся з-за кордону. Я був у Чехії. Там тривала міжнародна фотозустріч. Це традиційний захід, який збирає багато учасників. Він відбувається уже вдесяте. Програма була дуже насиченою. Фотосесії за 150 кілометрів від Праги, потому виставка, вручення нагород і, звісно, спілкування з фотографами з різних країн світу. Це завжди цікаво та очікувано. Але коли поверталися додому, дуже дошкуляли українські дороги, які, до, речі, не так давно ремонтували. Дивує, чому в сусідніх країнах зовсім інакші умови. Чому вони можуть навести лад на автошляхах, а ми — ні? Неприємні враження залишила й митниця. Ми дуже довго стояли на кордоні. До речі, так відбувається зазвичай. До нас як до нації там інше ставлення. У Чехії ми були бажаними гостями. Нас доброзичливо зустрічали і колеги-фотографи, і тамтешні посадовці. Однак варто було нас зупинити на дорозі й побачити український номерний знак, як ставлення змінювалося. Воно ставало настороженим, наче ми несемо якусь потенційну небезпеку. Було це неприємно. Хто і чому налаштовує іноземців проти українців? І коли цей імідж нарешті зміниться?

Руслана НАЙКО, заступник директора комунального закладу «Обласний центр фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх»:

— Позитивом вважаю те, що на Рівненщині розпочинається фестиваль «Школа плавання». Таким чином дітей тут навчатимуть безкоштовно. Перші майстер-класи відбудуться в суботу в Рівному. Їх проведуть спортсмени-олімпійці Катерина Дікіджі та Дмитро Назаренко. Після цього з дітьми займатимуться професійні тренери зі спортивних шкіл. Уроки плавання вони проводитимуть щовихідних із 15-ї до 18-ї години. Так триватиме до кінця літа. Ну, а для тих, хто вміє плавати, організують спортивне містечко, пропонуватимуть естафети на воді й на пляжі. До речі, активний відпочинок пропонуватимуть і дорослим. До фестивалю зможуть долучатися й оздоровчі табори, де неподалік є водойми. У такому форматі ми працюємо не вперше. Минулого року завдяки «Школі плавання» триматися на воді навчилися 350 дітей віком до 9 років. Торік такі майстер-класи проводили на водосховищі в одному з районів області. Плавати вчилися школярі, що відпочивали в оздоровчому таборі, який розташований неподалік, а також діти, які приходили на пляж із батьками. У «Школі плавання» їм дуже сподобалося.

Олеся КИРИЛЕНКО, кандидат соціологічних наук:

— Нещодавно у Рівному влаштували спортивне свято в парку. Насправді добре, що відбуваються заходи, спрямовані на фізичну активність, здоровий спосіб життя. Вважаю позитивом, що цьому питанню приділяють увагу. Щоправда, хотілося б, аби ця подія стала відомою на якнайширший загал.

Вважаю важливим як для Рівного, так і для всієї України відзначення Дня скорботи і пам’яті жертв війни. Це трагедія. Однак важливо, що про неї пам’ятають.

Подією, яка останнім часом широко обговорюється, є створення прецеденту щодо того, щоб Юлія Тимошенко лікувалася за кордоном.

Тим часом зараз у країні триває період випускних іспитів у вищих навчальних закладах, розпочинається вступна кампанія. Знову порушують питання незалежного оцінювання, і багато хто цим переймається. Одні вважають тестування позитивом, інші не сприймають і пропонують відмінити. У будь-якому разі, питання залишається відкритим. Тим часом у деяких навчальних закладах є проблема набору студентів, а одже назріває проблема майбутнього таких інститутів та університетів.

Алла ЧЕРНІЙ, кандидат політичних наук:

— На сьогодні маємо період спокою. Я не можу назвати це позитивом чи негативом. Але ні в політичній, ні в економічній сферах динаміки не спостерігається. Тим часом уже ухвалені законодавчі ініціативи на покращання життя не впливають. Інакше кажучи, є закони, проте немає механізму їх втілення. І це, зрозуміло, негатив. Але на сьогодні потреби в ухваленні нових законів немає. У правовому плані врегульована і економічна, і гуманітарна сфера.

На рівні ж області позитивом вважаю відкриття сміттєпереробного заводу. Це нові робочі місця та вирішення проблеми зі сміттям. Натомість актуальною проблемою знову ж таки залишається стан наших доріг.

Минулого тижня на Рівненщині відзначили День скорботи і пам’яті жертв війни. Однак ця подія була більш процедурною. На широкий загал вона не вийшла. А хотілось би, щоб День Конституції був не просто формальністю. На сьогодні потрібне наближення до закону стосовно його виконання.