Хто відокремить державні інтереси від інтересів олігархії?

Ідеалістичні міркування на тему української національної ідеї, хоч би якими дотепними вони були, не є достатніми. Треба брати до уваги нестихійний, спрямований залізною рукою розвиток подій останніх десяти років, згідно з яким проведено номенклатурну революцію стану надзвичайної концентрації політичної влади в руках партійної олігархії, яка була за часів тоталітаризму, до такої ж екстремальної концентрації економічної влади тепер, яка пов'язана з накопиченням капіталу в руках обмеженого кола промислових та фінансових олігархів. Торік газета «День» опублікувала сенсаційну заяву голови ПДА Азарова про те, що в Україні легалізувалося сім мільйонерів (днями це число переросло за десять — з повідомлення по ТБ), тоді як число працюючих у тіні (гривневих) мільйонерів сягає 100 тисяч (!). Комусь це число здалося неправдоподібним, але загальна сума 100 млрд. гривень приблизно дорівнює тим $ 25 млрд. депортованого капіталу, які в усіх на слуху. У цьому підрахунку треба зробити тільки одну дуже суттєву поправку: не 100 тисяч мільйонерів, а 100 мільярдерів. Як говорив якийсь комуніст у Верховній Раді: «500 семей присвоили себе богатство в 40 миллиардов долларов». Стає зрозумілим запізніле прозріння нинішніх демократів-протестантів: «Загроза сьогодні не тільки від крайніх лівих сил, а й у п'яти-семи сім'ях олігархів, які керують державою замість Президента, парламенту і уряду» — ці слова С. Соболєва цитуються в № 93 газети «День». Це дуже характерне визнання відомого політика з числа правих пояснює, чому вся Україна, за винятком, можливо, самого праворадикального олігархічного крила, виявляється все більш лівоналаштованою. І це нормально, хоча, може, й пізно. Олігархам не треба 40 років, щоб вийти з Єгипту.

Утім, біблійні аналогії навряд чи доречні. Більш правильно українську ситуацію порівняти з Філіппінами, де після лібералізації вся державна власність була прибрана до рук генералів, і була створена дуже знайома нам фінансова система з численними позабюджетними фондами, котрі використовували мільярди державних коштів у приватних банках — терміналах олігархічного капіталу (про це писалося в газеті «День»). Нереформована державна машина, створена комуністами для пригнічення більшості народу за більшовицькою схемою, зберігає свою інерцію, обслуговуючи вже олігархів. Еклектика стала основною ознакою лібералізованої економіки: верховне чиновництво займається тіньовим бізнесом, розглядаючи кожну бюджетну гривню як початковий капітал у тіньових банківських прокрутках, у яких виявляється завжди достатньо вільних грошей (на фоні загального безгрошів'я» для ефективного обслуговування імпортерів або пірамід з облігаціями. Так що у В. Ющенка завжди болить голова за курс гривні.

Згадані десятки мiльярдiв доларів на рахунках олігархів є еквівалентом експортованої ліквідної державної продукції, яка зникла з державного балансу — закони збереження в світовій економіці так діють. Пройшовши швидко, ударними темпами, етап компрадорського накопичення, олігархи-експортери (а саме державна монополізація цієї галузі в минулому створила грунт для їх виникнення) продовжують свою збиткову для України діяльність.. Попри великий відносний обсяг зовнішньо-торгівельного обороту (до половини НВП — недосяжний навіть для розвинутих країн показник) промисловість деградує, й інвестиційний клімат залишається непридатним для життя, як Синайська пустеля. Силові органи, в першу чергу — прокуратура, обслуговують виключно інтереси правлячих олігархів, показуючи ікла, лише коли є команда «фас»: ганятися за Хмарою або Лазаренком — яка різниця? Коли нова держава утворилась не внаслідок перемоги антикомуністів-демократів, а як результат грандіозного акту корупції з боку правлячої компартійної еліти, хіба можна не розгубитися в розумінні того, що таке є закон? І т.д., і т.п.

Президентом — національним героєм України буде той, хто зможе відокремити державні інтереси від інтересів олігархії, провести справжню адміністративну реформу, реформу фінансової системи й інші заходи в руслі політики заради абсолютної більшості українського народу. Йому буде підтримка.