Хто вкрав моє сало,

Надмірно високі податки — це шлях, що веде до розбою, збагачення ворогів і загибелі держави.
                              Сюнь-Цзи, китайський філософ, IV ст. до Р.Х.

Біда нам з цими можновладцями. Вони й глухуваті — не чують своїх виборців, вони і підсліпуваті — не здатні прочитати, що у газетах пишуть. А пишуть там розумні речі.

У газеті «День» (№13 від 23.01.2001) була надрукована моя стаття «Особливості національної підтримки підприємництва», у якій я писав: «Податок на прибуток повинен складати не більше 20% від валового доходу, а податок на додаткову вартість повинен бути відмінений повністю. Економісти, я підкреслюю, економісти знають, що цей податок вводиться тільки при перевиробництві товарів. Нам би хоч вийти на рубіж 1991 року». І ще я писав, що ПДВ — кримінальний податок. Помітив це і голова СБУ. До речі теж економіст, доктор наук. Цей недолугий податок дійсно не дає можливості підприємцям розвивати свій бізнес, працювати легально та спокійно жити.

Держава змушує нас платити величезний ПДВ (20%) до реальної вартості товару на кожному етапі виробництва. Відміна його привела б до розширення ділової активності і виходу з «тіні» значної частини підприємців, до розширення бази оподаткування, до збільшення надходжень до бюджету і пенсійного фонду, й, відповідно — до зростання зарплат і пенсій, появи нових робочих місць.

Хто ж проти зниження податків (зростання народного добробуту та виходу економіки з «тіні»?. Це — експортери, серед яких немало народних депутатів. Вони найбільш зацікавлені в збереженні ПДВ. За рахунок «близькості» до влади вони виторгували собі усілякі податкові пільги, а ПДВ для них, взагалі — «дурні» гроші. Саме за рахунок цього податку вони стали мільйонерами, тобто за наш з вами рахунок.

Держава загубила совість: здирає з громадян України ПДВ при оплаті продуктів харчування, квартплати, електроенергії, придбанні одягу і перекладає його в кишені «королів» промислово-фінансових кланів. Ніхто інший, як держава породила наших доморощених мільярдерів і супермільйонерів.

За шість місяців 2004 року надходження до бюджету від ПДВ склали 4,2 млрд. грн., а повернули 4,6 млрд. З яких таких коштів? Де взяли, щоб погасити цю різницю? У нас з вами. Залізли у кишеню на законних підставах. Через зловживання з поверненням ПДВ експортерам (і тільки вибірково!), держава несе багатомільярдні збитки, які незрівнянні з доходами від цього податку. Експорт металу щорічно завищується на 30% в результаті махінацій з цим податком, імпорт в Україну занижується вдвічі. Хабарі за повернення ПДВ складаються від 25 до 40% від сум, що належать до повернення. Це дані досліджень самої митниці.

Достатньо знизити податки, відмінити ПДВ — і доходи громадян зростуть, як мінімум, удвічі. Зниження податків і відміна ПДВ сприятиме легалізації доходів, виходу економіки з «тіні», що призведе до росту наповнення державного та місцевих бюджетів, дозволить забезпечити гідне життя громадянам України. «Потовстіння» бюджету дозволить значно збільшити фінансування соціальної сфери, підвищити зарплати в бюджетній сфері, стипендії, встановити розмір пенсії на рівні прожиткового рівня.

Податкова піраміда, яка формується шляхом стягнення ПДВ при кожному продажу напівфабрикату усередині технологічного циклу виробництва товару, спотворює ринок, зменшує прибутки суб’єктів господарювання, доходи громадян, звужує споживання, стає гальмом розвитку. Вона залишає свій «слід» у ціні нереалізованої продукції. Фірма, яка закупила товар (сировину чи напівфабрикати), потім не може знизити ціну власної продукції, яку підняв ПДВ на попередніх етапах, без ризику для власних прибутків — ось в чому суть податкової піраміди з одного боку. А з другого... Продаючи свою продукцію іншій фірмі, яка не є продавцем кінцевої продукції, фірма отримує прибуток з продукції, яка ще не досягла стадії споживання. На кінцевому етапі ринок має властивості до коливань ціни. Добре, коли остання зростає, а коли падає? Як, до прикладу, долар. Фірма, що виготовляє кінцеву продукцію мусить сплатити усі збитки, які виникли від піраміди.

Чи є вихід? Так. Всі наші біди від того, що у нас відсутнє законодавство про корпоративне управління. Все було б напрочуд просто: наприклад, у технологічному ланцюжку виробництва меблів фірми, від заготівлі деревини — до продажу готових меблів, об’єднуються у вертикаль, під назвою корпорація. Це — не монополія, так як у структуру входять різнопрофільні виробництва. Саме така структура дає змогу значно скоротити витрати на виробництво, підвищити зарплатню, але, найголовніше, зберегти кошти наших громадян. Відхід від податкової піраміди в корпоративному об’єднанні досягається за рахунок того, що його фінанси організовані, як на великому підприємстві: продукція від однієї фірми до іншої передається, а не продається. Немає продаж — немає податків, в т. ч. ПДВ. Корпорація не обманює державу, навпаки, на завершальному етапі (продаж кінцевого продукту) споживач сплачує податки в повному обсязі, як і сьогодні. Держава при цьому нічого не втрачає, а тільки виграє. Об’єми продаж у корпорації будуть значно більші за рахунок низької ціни. Все йде у «кошик» держави, а не окремих «фізичних осіб».

Проте починати перехід на систему вертикального інтегрування потрібно не з масштабних реформ, як у нас звикли, а визначити одну якусь галузь (наприклад, меблеву чи цукрову), одну область (Хмельницьку), визначитись з окремими фірмами, які бачать у цьому сенс, тобто провести експеримент. Позитивний результат буде яскравим прикладом, як потрібно діяти.