Клуб читачів «Дня»

1. Те що відбулося 11 вересня, безумовно, відбилося на стані вітчизняних умів і дало багату поживу для роздумів.

Багато хто сприймає тероризм як побічний продукт неоглобалізму, реакцію (неадекватну) у відповідь на егоїзм благополучної меншини. Проте діагноз цей не остаточний і потребує перевірки часом. («Відійдiмо та подивiмося, чи добре ми сидимо». Не виключено, що на пороховій бочці). Місце України у світі, що змінюється, як і раніше, не відповідає нашим можливостям і ресурсам.

2. Минуле десятиріччя, на жаль, не додало нашому суспільству здоров’я. Громадянське суспільство і душевний комфорт нам лише сняться. Хвороби зростання множаться і загострюються. Тому не розділяю казенного оптимізму інших публікацій. Далеко нам ще до тих же французів, у яких «радість на всіх одна».

3. Однією із значущих подій слід вважати «потепління» відносин iз Росією. Хоч Анатолій Стреляний і вважає, що краще б Росія не оголошувала 2002 рік «Роком України», а забула б на якийсь час про наше існування. (Ризикована ідея за умов нашої енергетичної залежності від багатого на ресурси партнера).

4. Пригнічує скандальна популярність нашої країни, що пов’язана із знищенням авіалайнера, загибеллю журналістів, «касетною» історією. «Маленький українець», як і раніше, не відчуває позитивних зрушень, що декларуються на макрорівні. Залишаються незатребуваними творчі сили народу. Що у нас за кадри, які «вирішують все» в основному для себе? Інтелігенція залишається в неоплатному боргу перед народом і втратила чудову властивість — чутливість до народних турбот. Усупереч очікуванням, так і не набула імунітету проти ринкових спокус.

5. Політичні підсумки року суперечливі і не дають задоволення. Висока політика часто підміняється політичним бізнесом, який переслідує групові інтереси. Народ традиційно мовчить, задовольняючись роллю статиста в політичній виставі.

6. Радує доступність трибуни «Дня» для інакомислячих авторів, чуйність газети на ініціативи читачів. Бракує життєстверджуючого гумору — цих сильнодіючих ліків від суспільних хвороб. Гадаю, не перевелися у нас автори, здатні дотепними імпровізаціями на злободенні теми розвеселити читаюча.

7. Запам’ятався дзвінок з редакції з позитивною оцінкою моїх авторських спроб. Вдячний «Дню» за призове місце за підсумками читацького конкурсу і фотографію моєї скромної персони в одному з номерів газети.

8. Мої тости: «За упізнаванність дня поточного в «Дні» друкарському!» «За «День», який завжди з нами!»

Вдячний читач і автор-початківець з трирічним стажем

1. Політична еліта неконкурентоспроможна і, відповідно, місце України — на задвірках цивілізованого світу.

2. Оптимізм викликає свобода. Відмовитися варто від корупції. Грабіжництво — головна проблема країни.

3. Прийняття Земельного кодексу.

4. Країна змінилася на краще — ціни і гривня стабілізувалися.

5. Президент устояв.

6. Газета радує аналітикою та історичними матеріалами, а бракує гостроти.

7. На жаль, не було.

8 Мій тост: «За завтрашній день».

1. Україна ще не посіла належного їй місця у світі, бо внаслідок цілого ряду обставин поки що не може скласти конкуренції більшості країн Європи. Але наш потенціал — величезний. Не виключено, що багато країн, знаючи про це, противитимуться нашій інтеграції до ЄС.

2. Викликає оптимізм те, що нарешті почалося зростання економічних показників і ВВП. Потрібно перестати розраховувати на істотну допомогу «доброго дядька» в особі міжнародних фінансових структур.

3. Вдалося покласти край спільній діяльності колишнього прем’єра і віце-прем’єрки, інтереси яких явно перетнулися й ішли врозріз із потребами народу. Вважаю, що «вони не пройдуть», і це вселяє надію на краще майбутнє!

4. Україна стала більш пізнаваною, але, на жаль, в основному за рахунок фінансових, «касетних» скандалів, ракетних ударів у своїх і подібного негативу. Зате багатьом стало ясно, «хто є хто».

5. Нарешті багато хто з найвищого керівництва усвідомив необхідність розгляду та зміцнення політичних, економічних і дружніх зв’язків із Росією як основним партнером України, без якого наша інтеграція до ЄС буде вельми утрудненою, а то й неможливою.

6. Радує, що «День» не розмінюється на дешеві сенсації, а дає добірку серйозних економічних і політичних матеріалів, що й є, частіше за все, темою для обговорення. Дає інформацію для розуму й серця. Особисто мені бракує інформації про будні армії.

7. Одного разу мій неповнолітній син раптом палко забажав поширювати газету у вагонах метро. На жаль, спроба зазнала фіаско.

8. Йти в фарватері української періодики й високо нести марку «Дня». Нехай буде Ваш завжди щасливий випадок!

Закінчується підписний рік, тому дійсно є бажання сказати декілька слів улюбленій газеті.

Три роки виписую «День», підписалася і на наступний. Вважаю цю газету найцікавішою і професійною.

Запитання, опубліковані для «Клубу читачів «Дня», швидше розраховані на державних людей, а не на звичайного читача. Хоч бути у «Клубі» хотілося б... Але читачем я залишаюся у будь-якому випадку.

Краще розповім, за що люблю газету.

Вона мені нагадує «Московские новости», «Литературку», «Огонек» своєю компетентністю і глибоким висвітленням тем. Тем гострих, актуальних і хвилюючих сьогодні, зараз, у цей час. Дуже люблю газету за статистику, опитування, думки і коментарі професіоналів. Саме коментарі досвідчених людей. Чого варті одні «круглі столи» у редакції з тих або інших питань! А автори?! Більше за все чекаю виступів Є. Головахи, В. Шкоди, К. Гудзик, С. Удовика, В. Войтенка, про улюбленого В. Межжеріна взагалі мовчу. Кожна його стаття для мене особисто — подія. А С. Кримський, а М. Попович?!. А цілі шпальти інтерв’ю з політиками!..

Мабуть, тільки «День» і «Дзеркало тижня» пишуть багато і цікаво про події у культурному житті країни. Без суб’єктивних оцінок і потворної мови, які буквально заполонили усі ЗМІ. Не дивно: що дивимося, що читаємо... Не знаю, може, і серед українських ЗМІ є ще більш цікава газета, яка тримає досить високо професійну планку, яка поважає читача? У мене давно склався вибір, симпатії, тому своїх уподобань у підписці міняти не збираюся. Одного боюся: що дещо зміняться самі газети, захопляться іншими орієнтирами, змінять цілі та завдання. Не хотілося б. Не хотілося б, щоб у «Дні» щось мінялося. Отримую свіжий номер і знаю, що відбудеться бесіда з другом, цікавим співрозмовником, близькою людиною. Напевно, авторам статей важко уявити, що їх десь чекають, ними цікавляться, прислухаються до їхньої думки, сперечаються з ними, та просто живий інтерес до живої людини, до того, як вона мислить, що її хвилює, як вона ставить запитання і сама на них відповідає. Адже люди неординарні!

Тому в новому році я бажаю собі не втратити свого друга в образі газети «День». Бо даю читати газету багатьом моїм знайомим, роблю з неї тематичні підбірки, які також потім багато хто читає, а вже скільки можливостей поміркувати...

Спасибі величезне усьому колективу газети!

Бажаю всім доброго здоров’я, настрою і сили духу.

З повагою,