«Кобзар» на смітнику
На купі побутового сміття, що з верхом заповнило сміттєзбірник по вулиці Імені 28 червня, лежали книги. Здалеку все це виглядало, як купа старих журналів, але зблизька сумнівів уже не залишалось — книги. Частина в м’якій, але переважна більшість — в якісних твердих обкладинках, і найстрашніше те, що були це не застарілі довідники, чи твори класиків марксизму-ленінізму, а добірна художня література. «Тіні забутих предків» Михайла Коцюбинського, «Дібрана лірика» Павла Тичини, «Підліток» Федора Достоєвського, «Лірика» Олександра Пушкіна, «Джан» Андрія Платонова, «Кобзар» Тараса Шевченка. Видані різними видавництвами у віддалені вже у часі 1946—1948 роки, вони збереглися, незважаючи на поважний вік, у досить таки справному вигляді, наситивши духовною енергією за минуле півстоліття як мінімум два покоління читачів. Тих, хто свого часу з любов’ю придбав їх для власного сімейного зібрання та їхніх дітей, які слідом за батьками (і завдяки їм) доторкнулися до скарбниць світової літератури.
Але настали інші часи, і онукам, тобто представникам третього покоління, вони стали не потрібні. Тому духовні жебраки, сучасні манкурти без вагань викидають духовні надбання старших поколінь на смітник.
Скажемо вголос: «Люди, схаменіться! На смітнику лежать книги. Так, їх ще не палять, як в свій час робили це на площі перед Оперним театром у Берліні німецькі фашисти, але вже не читають».
Межа духовного зубожіння нації сягає критичного рівня. Спрацьовує повсякденно нав’язувана телебаченням духовна спустошеність Вірки Сердючки, комерціалізована розкутість деяких представників молодої генерації письменників і літературознавців.
У вандалів недостало розуму замість того, щоб викидати геть із хати духовні накопичення попередніх поколінь, передати книги у розташований за 20 метрів від сміттєзбірника філіал центральної міської бібліотеки, працівники якого, в умовах майже відсутнього фінансування на придбання нової літератури, ще й подякували б їм за це.
Але закінчу все таки на мажорній ноті. За лічені хвилини вже першими випадковими перехожими книги було розібрано. На щастя, представниками як поважного, так і зовсім юного віку. І це вселяє надію.
