КОНКУРС

Отримавши в редакційній пошті об’ємистий пакет дитячих листів, надісланих із Чернігівської школи №1 ми зателефонували її директору Людмилі Вікторівні Геращенко. У телефонній розмові з кореспондентом «Дня» Людмила Вікторівна розповіла, що її родина виписує газету вже два роки.

— Конкурс дитячих листів відразу привернув мою увагу, — сказала Людмила Вікторівна. — З’явилося бажання запропонувати нашим дітям взяти в ньому участь. А коли такі ж пропозиції стали надходити й від інших вчителів та від самих школярів (газета в місті користується популярністю), ми вирішили оголосити свій шкільний конкурс. Кращі твори й надіслали вам.

Мені здається, діти цілком адекватно сприймають сьогоднішнє життя, — сказала в телефонній розмові з кореспондентом «Дня» Людмила Вікторівна. Адже, як ніколи, вони виявилися зануреними в нього, незахищеними від «дорослих» проблем і бід. Я працюю в школі не перше десятиріччя, і можу абсолютно конкретно сказати: таких тривожних, нервово-збуджених, агресивних дітей у минулі часи ніколи не було. Агресивність — це не лише сприйнята ними риса навколишнього життя. Це й реакція на це життя. На психологічному стані дітей позначається й різке погіршення здоров’я. Дитина фізично не може «тримати себе в руках». Лише в нашій школі в 87% дітей збільшена щитовидна залоза, в чотирьох — прооперований рак щитовидки. Нещодавно ми поховали дівчинку, яка померла від саркоми.

Крім усього іншого, соціальне розшарування сприймається дитиною як особиста образа й пригнічує її. В нашій школі лише десята частина учнів має можливість харчуватися в шкільній столовій — це 25 гривень на місяць. Батьки інших не можуть забезпечити це своїм дітям. Та й стан самих учителів не може не впливати. В Чернігові з 30 шкіл лише десять на сьогоднішній день отримали зарплату за вересень(!), іншим її виплачено лише до серпня минулого року. В такій ситуації вимагати від учителя крім сумлінної роботи ще й усмішку — складно.

Сьогодні ми публікуємо уривки з листів чернігівських школярів, надісланих до редакції «Дня».

Діти потребують допомоги

На питання, що б я змінила в Україні, я б відповіла: майже все. Становище зараз в Україні склалося більш ніж тяжке. По-перше, це стосується екології. На сьогоднішній день багато чого потребує охорони, зокрема рослинний і тваринний світ. Потрібно встановити якомога кращий контроль за використанням багатств нашої природи. Також особливу увагу ми повинні приділяти збереженню чистого повітря, грунту та води, не забруднювати природне середовище відходами виробництва. Тваринний світ потребує не меншої охорони. Необхідно створити заповідники, де тварини та птахи могли б спокійно жити та розмножуватись, не маючи загрози бути знищеними людьми.

По-друге, потрібно надавати якомога більше допомоги дітям-сиротам, інвалідам та тим, хто постраждав від екологічних катастроф, наприклад, повені в Закарпатті, а також тим, хто постраждав від аварії на Чорнобильській АЕС. Цим людям дуже важко живеться, і вони потребують особливої допомоги.

По-третє, більше піклуватися про освіту та життя дітей. Більше грошей виділяти для дитячих садків, шкіл та інститутів.

В Україні є безліч місць для відпочинку та оздоровлення. Це — Карпати, Крим, інші чудові куточки природи, де прекрасно можна оздоровитись. Особливо цього потребують діти, що живуть у досить великих містах — обласних центрах. Адже протягом навчального року вони майже не бувають на природі, а дихають забрудненим відходами міським повітрям. Це все потрібно зробити, щоб життя українців було щасливим.

Даша ЗУБЕНКО, 6 клас

Як повинно бути

Я люблю свою країну й хочу, щоб її земля була квітучою та родючою, а люди, що живуть у ній, були щасливими та здоровими. Мені нелегко збагнути все те, що відбувається навкруги. Чому хворіють люди? Чому сталася аварія на Чорнобильскій АЕС і тепер надовго «захворіли» ліс, земля й річки. Чому люди не одержують заробленої платні за свою працю?

Тому я хотів би, щоб усе було так, як повинно бути. Щоб люди працювали, на підприємствах вироблялася б продукція. Щоб, як і раніше, я міг ходити до театру та їздити до моря.

Ігор ІВАНЧЕНКО, 3 клас

Любов до рідної мови

Я закрила б усі російськомовні школи, тому що в незалежній Україні діти повинні вчитись тільки українською мовою і вільно нею володіти. Підручники з української літератури я б випускала цікаві, яскраво надруковані на гарному папері, таким чином я прищеплювала б дітям любов до рідної мови, культури. До шкільної програми я б додала уроки православної релігії, на яких би діти вчили Біблію. Крім того, організувала б у школах безкоштовні комп’ютерні, спортивні, музичні та художні уроки.

Я б зупинила друк російськомовних книжок, сприяла б друкуванню книжок невідомих письменників. Я не купувала б закордонні фільми, а знімала б свої. Ще я сприяла би будівництву нових центрів культури.

Ганна СИДОРЕНКО, 5-й клас

Повернути награбовані кошти

Я хотів би змінити в Україні життя на краще, щоб усім людям жилося добре. Щоб працювали заводи, фабрики, ніхто не грабував нашу Україну. Щоб не було таких людей, як Павло Лазаренко, в якого дуже багато грошей у закордонних банках, які він забрав у нашій країні. Я хотів би повернути з-за кордону награбовані кошти і виплатити пенсії старим людям.

Артем ТАРАН, учень 3-го класу

Повернути награбовані кошти