Львів: все так не буде!
Щоразу, готуючи колонку «Що хорошого? Що поганого?», переконуюся, що львів’яни — справжні філософи. На чому, спитаєте, грунтується їхня філософія? На любові до рідного міста, фаху, родини, на думках про Вічність, на дозуванні позитиву та негативу залежно від погоди (а вона у Львові з усіх боків, і з політичною теж, — примхлива пані) і... на липовому чаї, бо саме за добрим чаєм й приходять мудрі думки.
Надія ТРУШ, керівник прес-служби Львівської національної опери:
— Мене дуже тішить, що до завершення нашого 110-го, ювілейного, сезону театр підійшов з гарними результатами. Серед них сценічні привітання — виступи на нашій сцені солістів і диригентів із Франції, Чехії, Росії, Білорусі, Австрії, Польщі та Японії. Також у нас у цьому сезоні виступали видатні колективи України — з Дніпропетровська, Харкова та Києва. І все це було свято мистецтва та дружби. З приємністю невдовзі прийматимемо Одеський оперний і плануємо візит у відповідь. З не меншою радістю згадую виступи нашого симфонічного оркестру й артистів балету у восьми містах Франції. З нетерпінням очікую участі наших артистів у фестивалі в Провансі. Прекрасно, що розпочалося літо, яке не лише фізично зігріє всіх, а й додасть тепла в наші душі в доволі складний час високих цін. Ще з доброго те, що здорові усі троє моїх онучків. Вкладаю в діточок стільки часу і сил, скільки можу, і радію, що маю таке щастя, бо це і є наша, жіноча, місія — продовжувати рід людський. Такий собі непоказний патріотизм... А загалом коли в родині всі здорові, коли люди мають роботу, отож не бідують, важко скаржитися і казати, що щось — зле.
Василь КОСІВ, заступник міського голови Львова з гуманітарних питань:
— Останнім часом у Львові відбулося багато подій на... кладовищах. Зокрема, ми мали перепоховання Львівського архієпископа вірмено-католицького обряду Юзефа Теофіля Теодоровича, у якому були задіяні польська та вірменська громади з кількох країн. Також панахида до 168-х роковин смерті Маркіяна Шашкевича — письменника, священика УГКЦ, ініціатора «Русалки Дністрової». Вшанували на Зелені свята померлих за волю України — на всіх могилах січових стрільців, що є у Львові. Було дуже багато нагод подумати і про історію, і про Вічність... А ще ми приймали представників Ради Європи, які займаються культурними туристичними маршрутами у рамках Європейського Союзу з потенціалом продовження їх на схід. Обговорювали перспективи розвитку, зокрема, винних туристичних маршрутів, паломницького, релігійного туризму, ландшафтного і культурного. Також до нас приїжджав принц Данії, і розмови, в основному, точилися довкола розвитку підприємств із данськими інвестиціями. Серед інших — про укладання угоди з автобусним заводом щодо складання карет швидкої допомоги. Отож загалом можна сказати, що ми відсвяткували у Львові День Європи. Це те, що принесло нашому місту користь у загальноукраїнському і світовому масштабі. З особистих приємностей — мав можливість, взявши на один день відпустку, з’їздити до Харкова — я це місто дуже люблю і шаную. Був опонентом на захисті дисертації в Академії дизайну і мистецтв, залюбки поспілкувався з колегами по науці — саме у Харкові і я захистився 2003-го. А ще моя дитина, дев’ятикласниця, складала іспити. Я, приходячи додому, навіть пізно, допомагав їй готуватися до екзамену і з англійської, і з інших предметів. Працювати доньці зараз доводиться багато, а це, безумовно, для неї стрес. Наскільки міг, намагався цей стрес зняти.
Остап ДРОЗДОВ, автор і ведучий політичної програми «Прямим текстом» на телеканалі ЗІК:
— Не знаю, чи добре це, чи погано, але перебуваємо зараз у відрізку між 9 травня і 22 червня, а для Львова це — особливий відрізок, як на мене — найганебніший за всю новітню історію. Погано те, що побачив у центральних ЗМІ. Хочу дорікнути навіть інтелектуальним засобам масової інформації, які мимоволі виправдовували і відбілювали такі неадекватні маргінальні дії у Львові власне з львівського боку. Я прикро вражений, що багато відомих людей із симпатією до цього ставляться, говорячи про націоналізм як про певну теорію. Якби пожили у Львові, серед дикого націоналізму, ставилися би до цього інакше. Добре те, що незабаром буду у Вроцлаві — це моя конфедерація, до якої я би прагнув. Добре й те, що потім поїду до Одеси — на конференцію, де розглядатимуться питання децентралізації і федеративного устрою. З честю представлю думки на користь цієї тези. Гадаю, це буде цікавий місток між Сходом і Заходом у федеративній темі. Добре також те, що до першого причастя пішов мій племінник, якому десять років. Звичайно, дитина ще не розуміє, що з нею відбувається, тішиться, бо їй дають подарунки, вітаючи невідомо з чим, адже це не день народження... Але дорослі розуміють, що відбувається, значить, це їхнє свято. Позаяк і я дорослий, це й моє свято. Добре, що йде літо. Погано, що люди не зароблятимуть у цей період належно, тому що, як правило, великі роботодавці, які дуже «люблять» своїх працівників, їм або не оплачують відпустки, або оплачують по мінімуму. Втім, попри все, треба відпочивати, радіти життю і розуміти, що все так не буде!
Ігор ГУЛИК, головний редактор, директор «Львівської газети»:
— Не знаю достеменно, на добре це чи на зле, однак зауважую, що з кожним літом життя стає чомусь солодшим на смак, багатшим на враження і щораз неповторнішим. Без сумніву, на добре, — чи варт сумніватися, — скаже, мабуть, пересічний читач. Смак життя — це те, що називаємо позитивом. Але є, погодьтеся, у цьому смаку й гірчинка: літа минають, і це наші літа... Певна річ, з роками стаємо свого роду професіоналами штуки, яка зветься життям, ліпше знаємося на собі та людях, краще орієнтуємося у ситуаціях — словом, мудрішаємо, вимогливіше ставимося до того, що колись вважали дрібничками. Фахово «дегустуємо» події, явища, оточуючих, але платимо за цей хист нашим же часом. А він скапує, мов віск, — і не суттєво, швидше, як от у літню спеку, чи гусне на січневих морозах. Отой довгий у дитинстві і зовсім куций у старості відрізок дистанції, яку нам суджено подолати... Отож все добре є водночас і ѓанджем... Інша річ, що кожен із нас по-своєму визначає дозу позитиву і негативу, залежно від обставин, настрою, зрештою — від погоди... Тим часом відцвіла липа. Нічого, що у повітрі бракує її аромату, зате буде добрим чай.
