Лист ГОЛОВНОМУ РЕДАКТОРОВІ

Здрастуйте, вельмишановна пані Ларисо!

Вітаю Вас, а у Вашій особі всіх людей, причетних до випуску ось уже 16-й рік унікальної за своїм змістом газети «День», з Новим, 2012 роком і Різдвом Христовим!

З моєї точки, заввишки 72 роки, бачиться, що базовою умовою нормального життя — не існування (!), є міцне здоров’я й гарний настрій людини. У нормальних людей, тих, хто «вичавив» або прагне «вичавити» із себе раба безрідного, вони значною мірою залежать від політичного, економічного й екологічного стану місця існування. Переконаний, що громадяни, об’єднані «Днем», — це люди вільні, вони поважають себе, дбаючи за свою Батьківщину — Україну. Усім вам, вільні люди, бажаю в новому 2012 році міцного здоров’я та більше причин для гарного настрою, непохитної віри в те, що молода Українська держава — а їй всього 20 років — об’єднає населення півночі й півдня, заходу й сходу, скине з себе 2012 року кайдани комуно-олігархічного режиму, які так необачно дозволили надіти 2010 року, викине на звалище історії сучасних шарикових разом з ляльководами. Усі передумови для цього вони вже створили, про це багато писали в «Дні». На додаток до всього паскудне — іншого слова не можу дібрати — прийняття «більшовиками» бюджету на 2012 рік з порушенням конституційних прав громадян на пільги й іще паскудніше, на моє переконання, рішення Конституційного Суду про відповідність цього Конституції України, об’єднають тих, хто досі відсиджувався в своїх хатах, — «моя хатина скраю» — в очікуванні від режиму копійчаної подачки, і ще живих учасників Другої світової війни, і афганців, і чорнобильців, і інші категорії законних пільговиків у прагненні покласти край правлінню «професіоналів»-свавільників. А поки чесно зізнаємося, що й більша частина виборців ще важко позбувається звички жити не думаючи, не аналізуючи, а тому й не живемо, а існуємо.