ЛИСТ ГОЛОВНОМУ РЕДАКТОРУ

Шановна пані Ларисо Івшина!

Вважаю вашу газету найкращою в Україні. Серед іншого — завдяки багатющій галереї кольорових фотографій. Що вже казати про фотовиставки, які однаково натхненно зустрічають по всій Україні, від Ялти до Острога й від Харкова до Чернівців. З таким же захопленням сприйняли її й у Києві.

Не будучи професійним фотографом, наважуюся надіслати вашій редакції декілька своїх світлин. На одній з них ви впізнаєте себе на сцені Українського дому під час незабутнього вечора презентації видання поеми Ліни Костенко «Берестечко».

Друга ілюструє рівень культури молодих «художників-пульвериків», які у самому центрі Києва, на Володимирському узвозі, в 100 метрах від Європейської площі, «розписали» браму-арку, від якої починаються сходи до пам’ятника Магдебурзькому праву. Мабуть, так ми готуємося до зустрічі європейських гостей у 2012 р. Міську владу такі мальовидла, очевидно, не зворушують.

Шановна пані Ларисо!

Загальновизнано, що газета «День» з кожним роком стає дедалі авторитетнішою серед інтелігенції. Стає більш вагомою щодо формування громадянського суспільства, що є безперечною заслугою Вас особисто і колективу, яким Ви керуєте. Ясна річ, що без зворотного зв’язку з нами, читачами, газета не зможе повною мірою виконувати зазначену функцію.

Слід зазначити, що за двадцять років незалежності країна мало чого досягла в економіці, підвищенні добробуту більшості громадян, та й у міжнародній політиці. Особливо за останні п’ять років чвар в урядових колах. Це, на мою думку, результати діяльності деяких керівників держави, які є прямими послідовниками колишнього, «комуністичного режиму», в плані словесної «лузги» і словоблуддя про завтрашнє світле майбутнє. Що, за біблейським висловом, є «спорудженням замку на піску».

Будучи «четвертою владою», преса, мабуть, і має бути не лише «запобіжним клапаном зі збивання надлишкового тиску», а й компетентним органом, що здійснює відчутний вплив на можновладців, хоч це й загрожує іноді різними негативними наслідками.

Хоч би як там було, не можна не пригадати й позитивних прикладів із роботи «комуністичної» преси — обов’язкова публікація реакції влади на факти, подані в періодиці.

Зрозуміло, що в світі немає абсолютно незалежної преси, але хотілося б, аби улюблена газета «День» висвітлювала саме конкретну реакцію влади на публіковані факти і події, про які повідомляють ваші читачі й кореспонденти.

Не може відбуватися будівництво дієвого громадянського суспільства без з’ясування волі більшості. А таким виявленням волі є референдуми. Щире побажання улюбленій газеті — підтримувати і навіть ініціювати їх проведення.