«Люди лінуються думати»

Одних вони здивували, інших потішили, однак нікого не залишили байдужими. І доки тривають обговорення, до влади прийшла вона — весна. У місті рясним цвітом квітнуть вишні, персики та магнолії, а сакури уже готуються до старту.

Iрина БРЕЗА, голова Ужгородського прес-клубу:

— Із доброго: не все так погано, як здається. Зараз вся країна живе виборами та садово-городніми роботами. З хорошого виборчого: ми з колегами в Ужгородському прес-клубі активно працювали останні дні в інформаційному полі Закарпаття, це була чудова команда якісна робота. Зокрема, збирали новини про те, як проходить день голосування на Закарпатті, було багато цікавих людей і фактів. Наприклад, 101-річний найстаріший ужгородець підняв настрій. Дідик не пропускає жодних виборів, сам ходить і закликає всіх думати про майбутнє! Добре, що люди не бояться дискутувати про власні політичні вподобання, на дільниці не нападають, як це було ще років 10 тому, а журналістів не проганяють і не б’ють. Хороші новини з городу: зацвів у мене абрикос, пустили листочки троянди. Ще б трохи часу привести все до ладу.

Про погане. Знову виборче: думала, що «зомбоящик» не так впливають на людей. Але ні технічний прогрес, ні близькість до Європи, ні демократія не впливає на критичне мислення. А як подивлюся, як легко розходяться фейки серед ніби притомних людей, то стає сумно. Але, як кажуть експерти, це світові тренди. І ми в них органічно вписуємося.

Остап ПАЛIНЧАК, голова Асоціації рибалок Ужгорода:

— З хорошого — те, що я маю сім’ю, роботу, улюблене хобі, мирне небо над головою. Те, що вдалося згуртувати велику кількість однодумців і самим творити своє майбутнє і майбутнє наших дітей. Те, що маємо можливість висловлювати власну думку і відстоювати її. З поганого — ну, дуже нам не вистачає зворотного зв’язку із владою. Застарілі закони у сфері екології та природних ресурсів, давно пережили себе і не працюють. Погано й те, що більшість наших співвітчизників живуть лише сьогоднішнім днем і мають низький рівень культури.

Анжела БАБКIНА, радниця з питань ВПО в Закарпатській області:

— Позитивне — звісно, весна, квітуча-духмяна-сонячна. Весна, оновлюючи природу, надихає і надає наснаги, принаймні мені. Звісно, тема президентських виборів, яка наразі найактуальніша в країні. Намагаємось донести інформацію до тих, хто виїхав із Донбасу та Криму, як можна проголосувати на президентських виборах-2019. Якщо говорити про плани, то, звісно, це подальша адвокація законопроектів, які можуть скасувати дискримінацію ВПО — № 6240 (щодо можливості участі ВПО та трудових мігрантів у місцевих виборах) та № 6692 (щодо особливостей пенсійного забезпечення ВПО).

Не люблю погане, але — хай буде в тему — розчарувала низька явка виборців на дільниці. Якщо не помиляюсь — найнижча в країні. Люди не розуміють, що раз на п’ять років можна знайти час, щоб потім не казати, що вибрали не того.

Михайло ФАЗАН, ужгородець, активіст із прибирання міста:

— Позитивним є те, що прийшло розуміння, в який цікавий час ми живемо. Коли так швидко розвиваються технології й у нас відчуття, ніби ми на початку нового витка цивілізації. Коли ще за мого життя буде заснована колонія на Марсі. Може, я там навіть побуваю.

Прибирання дає мені можливість посильно вплинути на середовище, робити його таким, яким я його хочу бачити. Хочу, щоб це було модно.

Негативним є постійно ліниве і навіть загальмоване прокидання суспільства від «дрімучості». Це абсолютна непристосованість нашої системи освіти до сучасних реалій. Люди лінуються думати. Тому вірять всьому, що скажуть, вірять телевізору.

Галина БУЧКО, фахівець із нерухомості:

— Радує весна, те, що зараз дійсно час змін. Скоро свята, заробітчани повертаються до рідних домівок. Багато хто із них інвестують у нерухомість або наважуються придбати власне житло в Україні. Тому в нас у передсвятковий період багато робочих клопотів, і це тішить. Неабияк радує те, що в Ужгороді стрімко збільшується кількість новобудов, і вони не стоять порожніми. Фактично виростають цілі нові мікрорайони, а це свідчить про економічне зростання. Бентежить пасивність людей і байдужість. Дуже часто, в буденних клопотах, ми не помічаємо тих, кому насправді потрібна наша допомога.