Мiй Рiк — мiй «День»

Йосип ЛОСЬ , професор, завідувач кафедри зарубіжної преси та інформації Львівського національного університету ім. Івана Франка:

1. На мою думку, відбулася, нарешті, найголовніша для України подія — прозрівання народу. Щораз більше людей розуміє, що і комунізм, і капіталізм є близнюками, які з протилежних сторін пришвидшують процес повного обездуховлення модерних суспільств. Вони знищують людину як боготвірний феномен. І в цьому сенсі зростає розуміння потреби опору на власні сили.

Друге — виростає нове покоління, значна частина якого відсуває суто меркантильні інтереси і прагне осмисленого, сенсорного життя. Роль газети «День» в тому є величезною.

На третє місце я би поставив таку подію, як 65-ліття УПА. Хотілося б додати ще такий аргумент, який поки що слабо звучить у пресі — УПА як повстанська армія виступала проти гітлерівської окупації України, оскільки радянська армія під недолугим керівництвом Сталіна ганебно тікала в 1941 році, і тоді українські повстанці співали таку пісню:

Все вище і вище, і вище

Взметнем синьо-ж овтий прапор,

Одним ударом ми знищим

Комуно- й німец ьк ий терор...

А ще однією подією я б назвав те, що поява нової влади відновила нові очікування. Люди принаймні сподіваються, що буде завдано удару корупції, бо інакше вона знищить державу і суспільство. Особливо небезпечною є корупція в системі освіти, а вона, освіта, плекає майбутнє нації.

Не можна не відзначити й появу нової архітектоніки світу (йдеться про Росію, Китай, Індію та Іран), яка докорінно змінить розстановку сил у світі. І в цій розстановці Україна знайде гідне місце як важливий чинник переходу від корупційно-маніпуляційної до духовної цивілізації.

2. Мої особисті досягнення полягають ось у чому. Прочитав чотиритомник «Великі промови історії», що його видав польський журнал «Політика». Ясна річ, прочитано сотні концептуальних статей, серед іншого в газеті «День», і десятки книг різними мовами.

Підготував і здав до видавництва два навчальні посібники: «Публіцистика і тенденції розвитку світу» і «Політична публіцистика журналу «Культура» Єжи Гедройца».

Завершую книгу публіцистики про українську національну ідею «Згадати себе, повірити в себе, бути собою».

До своїх плюсів можу зарахувати і відвідини фотовиставки газети «День», де не лише оглянув цікаві світлини, а й мав розмову з Євгеном Марчуком та Сергієм Кримським. А ще мене дуже тішить, що взяли дуже талановитих студентів на спеціальність «Міжнародна журналістика». Кафедра зарубіжної журналістики пишається тим, що наша аспірантка Ганна Гопко відзначена за ведення екологічної проблематики. (Вона часто друкується в газеті «День» і стала переможцем одного з конкурсів видання).

3. Регулярно читаю та використовую як викладач в навчальній, науковій та виховній роботі матеріали розділів «Історія і я», «Україна Incognita», публікації на релігійні теми Клари Ґудзик. Відзначу, що дуже змістовними були статті про Гординського, Сергія Лифаря, Бориса Гмирю та інших осіб світової величини.

Газета «День» чи не найкраще веде тему Голодомору. Матеріали і Мейса, і про нього — золотий фонд української публіцистики. Багато цікавих матеріалів про Польщу, Китай, але, на жаль, слабше висвітлено життя у Білорусі та Росії, бракує мені й позитиву.

4. А напередодні Нового року моє звертання до українців є таким: боронь Боже перетворювати українські землі на товар! Нащадки нам не простять, якщо міжнародні гендлярі скуплять наші чорноземи.

Не дамо зруйнувати фундаментальну освіту. Різні новації в цій царині (Болонський процес та ін.) є просто непорозумінням.

Третя важлива проблема для держави — створення єдиного духовного простору в суспільстві. Засоби масової інформації мають відійти від голої комерції. Інформація, як частина духовної сфери, не може бути товаром. Свободу преси слід трактувати як свободу для з’ясування істини і утвердження справедливості. Слово має визволяти, а не поневолювати.

Перестаньмо скиглити! Перестаньмо брехати! Перестаньмо красти! Перестаньмо спиватися!

Українці, вертайтеся з усього світу додому! Якщо ми солідарно, на фундаменті найвищих цінностей візьмемося за наведення порядку в нашій державі, то Україна справді стане каталізатором утвердження ХХІ століття як століття панування духовності!

Дмитро ГРЕЧЕНОК , м. Алушта:

1. Пробудження пам’яті людей про Голодомор 1932— 1933 рр., початого кілька років тому газетою «День».

— Поповнення рядів демократичних сил молоді політиками (оновлення).

— Відхід із вершин влади радянського чиновника-маніпулятора всіх років незалежності — Мороза.

— Відхід, упевнений назавжди, антиукраїнської коаліції.

— Тенденція на збільшення показників народжуваності у всій Україні.

2. Вибратися з абсурдного театру всеукраїнського життя складно й тому граю свою роль на роботі, порівнюючи те життя «розвинене» й сьогоднішнє недорозвинене. Знаючи технічне, виробниче, чиновницько-управлінське життя сьогоднішнє, хочу зазначити — симптоми повного занепаду з поголовним хабарництвом і некомпетентністю. «Маленький українець» у цьому дикому полі всякої влади нічого, ніде, ніколи не може вирішити для себе. Коли спостерігаєш за таким «устроєм» життя — хочеться купити димову шашку. Прийде літо в Крим і почнуться «спецпроїзди», це коли чиновники їдуть (безліч їх) у супроводі сигналів, і весь транспорт із доріг заганяється в кущі, то всі розбігаються і вимовляють такі «вдячності» владі, які ні вимовити вголос, ні написати неможливо. Така наочна самореклама влади.

3. Для мене — спецпроект газети «День» і її книжкові проекти. Матеріали й теми не перерахувати; їх безліч, цікаві, нові для багатьох, злободенні, необхідні в цьому житті становлення. Спасибі авторам газети: Головному редактору — Ларисі Івшиній, Ігорю Сюндюкову, Дмитру Десятерику, Івану Дзюбі, Кларі Ґудзик, Юрію Шаповалу, Станіславу Кульчицькому, Віталію Абліцову, Валентині Бондаровській, Ользі Герасим’юк, професорам Києво-Могилянської, Острозької академій Володимиру Панченку, професору Лосєву, Ігорю Пасічнику, Петру Кралюку і багатьом, багатьом авторам газети «Яка завжди зі мною».

«День» — дзвін інтелектуальної думки. Може, наша газета дасть оцінку підсумку роботи за проектом «Великі українці», проведеної іноземною мовою?

4. Дорогі українці: ті, хто пише для нас, хто читає і хто співчуває всім нам у пробудженні національної гідності, дозвольте привітати вас із новим роком, в якому вас чекає здорове, щасливе й трудове життя. Смішного буде досить — боротьба у владі продовжується.

Будуть «проекти» глухоти, на екранах — Симоненко, Шуфрич, крик жінок із «правдою», Сердючка з «мамцею», С. Шустер — майстер справи своєї. Гордон — своєї справи, і багато інших, в яких «проекти» шкідливі й небезпечні.

Краще йти з порадами латинськими: «Над нами немає царя: нехай же кожний сам має у своєму розпорядженні себе».

Юрій ВІЛЕНСЬКИЙ , м. Київ:

1. Рейтинг — позитивний. Найбільш значущим для майбутнього є враження, що парламент цивілізується, що його голова має гідний рівень, що намічається тенденція не розкидати, а збирати камені. До речі, «Свободи» не завжди цьому сприяють своїми «солістами» постійного набору. Виразний прогрес української мови, без будь-якого ущемлення російської. Тенденція істинної віри в суспільстві.

2. Для себе — вдалий. Не було б гірше в плані здоров’я. Вдало пройшла операція на очах (оперував Д. Жабоєдов). Зазнавав підйому при публікаціях у «Дні». Переглянув ще раз свого «Лікаря Булгакова». Новий варіант лежить і чекає на свій час.

3. «День» — прекрасна газета й у чомусь обличчя України. Незмінно чудовим є ілюстративний ряд. Продумані заголовки та верстка. Блискучі автори: Л. Івшина, В. Княжанський, І. Сюндюков, Д. Десятерик, М. Касьяненко, І. Єгорова, всі політичні оглядачі. Робити щоденну газету високого рівня як подарунок кожного ранку — по суті, неоцінена праця.

4. Полюбити один одного, навзаєм забути відмінності. Пробачити образи, вільні чи мимовільні. Радіти оновленню країни, новому вигляду міст і їх старим кращим куточкам. Відкинути всі упередження. Українці — всі, хто кохає Україну, інше лише ушляхетнює цю любов. Підіймати село, екологію, медицину.

Григорій КОВАЛЕНКО , лікар (м. Київ):

1. Прозорі парламентські вибори на демократичних засадах. Створення коаліції українських патріотичних сил. Трагічні події в Дніпропетровську, на шахтах, в Керченській протоці. Шанування історичної пам’яті вояків УПА і генерала УПА Р. Шухевича. Обрання спікером ВР А. Яценюка і головою Уряду Ю. Тимошенко. Призначення Р. Богатирьової секретарем РНБО.

2. 2007 рік має, в цілому, позитивний вигляд, але був тривожним і не комфортним у зв’язку з інфляцією і значним підвищенням цін майже на всі товари і послуги. Відчувається негативний вплив Росії на особисте духовне життя і пригнічення національної гідності. Викликає занепокоєння експлуатація інформаційно- культурного простору в антиукраїнських цілях.

3. Найбільш цінними у «Дні» є матеріали інтелектуального змісту, нові історичні нариси про Україну, розвиток української суспільної думки та видатні особистості українців. Заслуговує на пошану розділ «Історія і Я». Так тримати і надалі! Ми пишаємося тим, що в Україні є така достойна газета, як «День». Спасибі вам!

4. Єднайтеся! Разом створимо Україну добробуту і слави, свободи, демократії, культурного і науково-технічного розвитку. Не ухиляйтеся від участі в виборах! Від вашого вибору залежить майбутнє України. Читайте газету «День», бо вона відстоює нашу честь і єдність, є джерелом знань і всього українського, починаючи з мови і любові до Батьківщини і закінчуючи нашими здобутками.

Валерій ОЧЕРЕТНИЙ , пенсіонер:

1. Найбільш значуща подія 2007 року, на мою думку, це те, що визнання Україною Голодомору, який замовчувався довгі радянські часи парламентом; ще одна подія — це обрання в Кабінет Міністрів на вищі посади українців.

2. Рік минув без значущих для мене і сім’ї події, пенсії не підняли (інвалід ЧАЕС), рівень прожиття низький, бо син навчається і багато коштів іде на навчання та комунальні оплати.

3. Газету «День» я купую у кіоску у вівторок та суботній випуск. Мені дуже подобаються статті на історичні теми та «Україна — Incognita» про великих незнаних-замовчуваних українці. Сподобалась дуже гарна стаття Валентини Бондаровської у двох номерах від 20 та 21 грудня 2007 року «NB! Доля людини в незалежній Україні, або Чому в Україні бракує лідерів», як на мене, то це стаття року, бо більш у світі стражденнішого народу у світі — немає! Тому треба визнати голодомор й Геноцидом Українського народу.

4. Щодо звернення до українців.

Невмирущий той народ, хто шанує віру батьків, традиції, звичаї, свою історію і завжди є гідним патріотом своєї Батьківщини. Любімо і шануймо свою Україну!

Вітаю редакцію на чолі з Ларисою Івшиною з Різдвом Христовим, Новим Роком, всіляких вам гараздів та Божого благословення у вашій праці.

Тетяна МОСКАЛЮК , м. Біла Церква:

1. Називати вибори до парламенту та вибори нового прем’єра найбільш значущими подіями 2007 року у мене язик не повертається. Все це вже було не раз і не двічі — набридло. Тим більше, що економіка країни на це не дуже реагує, а народ — і подавно. Багаторічний досвід життя майже в Дикому полі навчив нас покладатися лише на себе.

Для мене найбільш значущою подією було повернення до нашої історії відзначення Голодомору. Увечері 24 листопада ми їхали вулицями Білої Церкви, і у багатьох вікнах горіли свічки пам’яті.

Крім того, вважаю значущою подією проведення чемпіонату з футболу у нашій країні. Це дозволить Європі більше дізнатися про Україну та сприятиме створенню позитивного іміджу нашої країни (якщо ми нормально підготуємося до цієї події).

2. Рік 2007 для мене був дуже багатим на події. Цього року вийшла заміж донька, в нашу сім’ю увійшли нові чудові люди. Завдяки цій події ми побували на Черкащині — в серці України. Холодний Яр, Мотронинський монастир, Суботів та Чигирин — ці місця ніби дихають історією. Ми напилися води із трьох Богданових криниць, обняли тисячолітній дуб.У Суботові пані Олена пригощала нас українськими стравами, я таких навіть не знала. Після цього я заново перечитала «Богдана Хмельницького» І. Ле, «Переяславську Раду» Рибака, трилогію Старицького про Богдана Хмельницького —вже зовсім по-новому сприймаючи описані події.

Структурна перебудова на роботі примусила вивчати абсолютно нові для себе види операцій, це хоч і важко, проте цікаво.

3. Я як читачка вашої газети майже з першого номера читаю все —від першої до останньої сторінки. І люблю все — і аналітичні статті, і історичні матеріали, і розповіді про культурні події в країні. Але найбільш значущим вашим спецпроектом вважаю книжковий проект. І ще виставку фото.

4. У переддень Нового року я б хотіла звернутися до всіх із побажанням: не відкладайте на завтра добру справу, добре слово, прощення, не сваріться за дрібниці. На жаль, наше життя таке скороминуще, що завтра це все вже може стати непотрібним.

З найкращими побажаннями здоров’я, щастя, хорошого настрою та успіхів у всіх починаннях.