Мобільна еволюція викликає революцію
Припускаю що «мобілізація», або процес поширення мобільного зв’язку, не обійшла стороною нікого. Не так давно кількість підключень у країні перевищила кількість громадян, оскільки деякі могли собі дозволити користуватися навіть кількома абонентами одразу — так навіть зручніше. Ціни на послуги та апарати стрімко падають, як каже теорія — «настав ринок покупців». Ця «мобілізація» дійсно актуальна та свіжа, як і свіжі спогади про те, що їй передувало. Тому пропоную повернутися років на десять назад, коли ще був ринок продавців, тобто пропозицій обмаль, а ціни високі — час, коли ще не було мобільних. Точніше, були, але лише в декого. Ціна за апарат — кілька сотень доларів, а хвилина розмов — коштувала близько одного долара. Згадали? Якщо декількома словами про тодішні бездротові, то — мало хто їх бачив, дещо про них чули, та багато хто хотів.
У розвиненому світі майже в кожного є мобільний телефон. Та й користь його важко переоцінити. Проте головною перешкодою вигаданої «мобільної революції» стає дуже проста річ. Вона не пов’язана ні з чиїмись змовами, ні з брудними інтересами. Ця річ не тільки проста, але й стара. Вона виникла ще тоді, коли наші предки почали обмін речами, та полягає у співвідношенні вартості та користі товару. Адже головне — щоб витрати на мобільний були меншими за його користь.
Цей висновок міг би знадобитися тим, хто зараз мобілізує проти правлячої коаліції. Нонсенс? Зовсім ні. Потенційні учасники наступної революції, згадуючи свіжий досвід, прокручують у голові пропорцію втрат і надбань. Як свідчить реакція суспільства на розвали та створення коаліцій та опозицій, а особливо на непрозоре, тобто шахрайське, підвищення комунальних тарифів, стає наочним: або ціна повстання зависока, або користь нових повстань занизька — люди на майдани критичними масами не йдуть.
Поступове перетворення мобільного з розкоші на банальність є також гарним доказом, наскільки важлива поступовість сама по собі. Еволюція дає час винахідникам направити свої зусилля в напрямку бажань покупців, а покупцям звикнути до нового і визначитись, що вони хочуть і можуть. У такий спосіб покупці реалізують свою владу над продавцями. Саме в такий спосіб виборці можуть впливати на політиків, якщо не втрачають зв’язок один iз одним. На жаль, кропітка наполеглива робота політиків чи службовців, яка не має легкого для розуміння цінника, за своєю природою нецікава ЗМІ та виборцям. Таким чином, мусимо визнати, попри важливість, урок має низькі шанси для засвоєння у політичному середовищі.
Не треба уявляти, що технічні вигадки здатні вилікувати соціальні негаразди. Новаторством міг би бути пошук причин негараздів і бажання щось змінити, а не гучні заяви щодо опонентів.
Яка ж з наведених моралей — головна? Хто краще за вас знає, чи потрібен вам мобільний, чи ні? Хто краще за вас знає, що у мобільному головне? — Ніхто. Отже, визначайтеся самі, яка з моралей головна, а ще краще — знайдіть свою власну, бо вона найцінніша.
