Можемо розраховувати лише на самоорганізацію
...Влада в Україні ніяк не може визначитися з цивілізаційним вибором: вступати до ЄС, де діє сила закону, чи до так званого Мутного союзу, де діє закон сили? Зранку Янукович летить в Брюссель, де присягає на вірність європейським цінностям, ввечері — він вже в Москві, де б’є чолобитну російському імператору. Така багатовекторна політика дуже нагадує притчу про Буриданового віслюка. Там осел довго вагався, з чого почати їсти — з купки моркви чи з копички сіна. Так думав-думав і здох з голоду.
Важливо, щоб усі громадяни України (а таких наразі лише 58%) зрозуміли, що на Сході на нас чекає не купка сіна, а клубок будяків. Хоч і Янукович, з його розвиненим інстинктом самозбереження, мав би розуміти, що у союзі з Росією на нього таки чекає доля Ходорковського.
...Невже українцям мало 350-річного досвіду співжиття? Знищено нашу вольницю — Запорозьку Січ, згодом Гетьманщину, потопили в крові молоду паросль Українську Народну Республіку. Лише за 70 років радянської влади замордували понад 20 мільйонів українців. Організований штучний Голодомор 1932—1933 років забрав життя до 6 мільйонів наших кровних братів і сестер. А в Червоній армії українців використовували як гарматне м’ясо. Про це відверто говорив нарком оборони CРСР К. Жуков: «Все хохлы — предатели. Чем больше их в Днепре потопим, тем меньше придется в Сибирь ссылать!» А сумнозвісний наказ того ж Жукова і перший заступник наркома внутрішніх справ СРСР Берії від 22.06.1944 р. про виселення всіх українців «в отдаленные края СССР». Невже ми це все забули?! Ні, народу пам’ять неубієнна. Вона лише приглушена фанфарами радянської пропаганди, що лунає і досі. І як тут не згадати вікопомне гасло Миколи Хвильового «Геть від Москви!».
Водночас ми не маємо права залишати європейський вибір на поталу нинішній владі. Проте і надії на «об’єднану» парламентську опозицію нині дуже мало — вони вже зайняті майбутніми президентськими виборами. Хочеться сподіватися, що на майбутніх виборах електорат «гідно» оцінить такий порив.
А наразі: справа потопельника — у його власних руках. Народ може розраховувати лише на самоорганізацію.
