Мрії збуваються і... не збуваються,

1. У році, що минає, відбулося багато подій як в Україні, так і у світі. Які з них ви вважаєте найбільш значимими?

2. Як відомо, 2003 рік був Роком Росії в Україні, і у той же час відносини двох держав нагадували примхливу осінню погоду — то сонечко, то хмарно: підписання договору про СЕП, «тузлинський» конфлікт. Чи змінилося у контексті цього ваше ставлення до Росії?

3. У кожного в житті бувають моменти, які запам'ятовуються надовго, а бувають і такі, які хочеться забути чимшвидше. Як ви оцінюєте рік, що минає, для себе особисто? Чи були у вас заповітні мрії і чи здійснилися вони?

4. Які сподівання ви покладаєте на рік, що настає, і яких сюрпризів очікуєте від нього? 5. Кого з відомих людей ви хотіли б бачити разом із собою за святковим столом, щоб особисто поздоровити з Новим роком?

6. У січні «Пошті «Дня» — свого роду газеті в газеті, яку ми робимо разом з вами, — виповниться п'ять років, тож є привід поговорити про майбутнє. Чи влаштовує вас нинішній формат (у найширшому розумінні) «Пошти», що в ній подобається, а що ні, що треба змінити, які нові ідеї, рубрики, конкурси можете запропонувати?

7. Розкажіть коротко про себе: освіта, ким працюєте або де навчаєтеся, вік (при бажанні), як давно читаєте «День», у яких наших конкурсах брали участь, як часто пишете нам?

1.Якими б значущими у світі не були події року, який минає, вони менше впливають на мій внутрішній світ, аніж ситуація в Україні. Народившись і здобувши вищу освіту в Росії, я понад 30 років живу і працюю в Україні, будучи не найгіршим із її громадян. Події ж цього року в Україні особливо значущими не були, бо політична реформа, навіть якщо один із її варіантів і буде прийнято, не дозволить здійснити зміни, очікувані більшістю суспільства.

2. Розчарований Роком Росії в Україні й тому, що Росія здійснила «тузлинську аферу», і тому, що виразної відповіді на її причини від вищого керівництва Росії ми так і не дочекалися. Тому певнa радість від року, що спливає, пов'язанa з тим, що в свідомості громадян України не лише все більше стверджується розуміння того, що «Україна — не Росія», а й зростає надія на те, що Україна скоро знайде саме свій специфічний і прогресивний шлях розвитку, докорінно відмінний від «ліберально-імперіалістичного» курсу Росії.

3.Цього року виповнилася заповітна мрія, — я завершив пошук основних «ключів» до індивідуального та суспільного процесів розвитку, проте ця радість затьмарюється тим, що я знаходжу розуміння наразі лише серед обмеженого кола друзів і колишніх колег по роботі. Але це — привід для подолання ще більших життєвих випробувань. А в родинному плані здійснилися моя «таємна» мрія: дочка одружилася з гідним громадянином США українського походження й сталося це, за бажанням молодих, саме в день мого народження, а для життя й праці вони вибрали саме Україну!

4. Покладати надії на наступний рік — притаманно будь-якій людині, тому особливу надію покладаю на те, що наступного року Україна нарешті знайде в собі Сили, Волю та Розум, щоб стати на свій специфічний і унікальний шлях розвитку.

5. Україна, на щастя, дуже багата людьми з великої літери, але більше за все хочеться посидіти за новорічним столом із Євгеном Марчуком та Мирославом Поповичем, обговоривши з ними злободенні політичні й філософські проблеми. Нехай не ображаються на мене жінки, серед яких також багато гідних громадян, а особливо Інна Богословська, яка сміливо висловила на сторінках «Дня» своє світорозуміння. А зі сфери мистецтва — віддав би перевагу дійсно талановитому й мислячому Станіславу Вакарчуку.

6. «Пошта «Дня» може стати справжньою трибуною та каталізатором перетворення України, а недоліки «Пошти» пов'язанi з малою кількістю публікацій. Загалом же роботою редакції я дуже задоволений — у «Пошті» часто зустрічаєш нові для суспільства ідеї. Шкода тільки, що за цими ідеями немає зворотного зв'язку з «владною елітою», але справжня еліта України, без сумніву, черпає в них творче натхнення! А чи є перешкоди, щоб кращий, на мій погляд, із конкурсів — «Топ «Дня», в числі переможців якого був і я, — став традиційним? У «Дні» завжди любили й люблять «нестандартні» плідні традиції, і якби цей конкурс був перманентним, то серія «Бібліотека «Дня» могла б поповнитися збіркою кращих статей за минулий рік.

7. З початку 1999 року я став постійним читачем «Дня» — безперечно кращої, найбільш інтелектуальної газети, яка більше за інших уболіває за долю України. Новий, 54-й для мене рік, зустріну як безробітний кандидат наук, і схоже, що для України безробіття реальних фахівців стає нормою.

1. Подій відбулося чимало, але масштабних, визначальних щось не можу пригадати. Втім, були деякі — локально-суб'єктивні. Я високо поцінував цьогорічне намагання «Дня» достукатися до сердець українців і достойно вшанувати пам'ять жертв Голодомору. Повільно ми вилюднюємо та, відповідно, наближаємося до Європи. Оце й складає основні враження від року, що минає.

2. Рік Росії в Україні — недоречний захід, який для мене ані наблизив цю країну, ані додав до її «іміджу» щось нове. Бо «ліберальність» імперії — то, як кажуть, «хрен редьки не слаще». Коса Тузла — приклад «негативного позитиву». Гадаю, ті події дещо просвітили наших «братів незрячих гречкосіїв». А сувора правда завжди бажаніша за солодкі ілюзії!

3. Дещо сталося. Нарешті завершив рукопис книги, яка підбиває 25-річний період мого життя й діяльності в науці та культурі. Приємною несподіванкою стало запрошення на епізодичну роль у виставі театру при Будинку вчених. Майбутнього в цьому амплуа для себе не вбачаю, але для розваги — цікаво.

4. Сподіваюся принаймні побачити надрукованою книгу, про яку згадав вище. А ще — дожити до утворення в нас українського уряду.

5. Гадаю, за святковим столом — байдуже, новорічним чи на Свят-вечір, — місце лише для близьких та рідних. А уславленим гуманніше дати спокій. У них, певно, також є рідні.

6. Вважаю, що «Пошта «Дня» — вельми цікавий, рясно репрезентований, даруйте, бренд вашого часопису. Розмай щирих думок співгромадян здебільшого багато цікавіший професійних і тому задубілих штатних сентенцій.

7. Читаю «День» від його першого числа, буває, проскакую на його шпальти. Улауреатився нещодавно в конкурсі «Український герой». З бігом часу позитивне ставлення до газети лише утверджується. На жаль, на носі вже 71-ша річниця життя. Останню чверть століття спеціалізувався з гуманітарного застосування комп'ютерів — імітаційні ігри, словникарство.

1. Всі події в 2003 році так чи інакше пов'язані з тероризмом. Хтось цим лякав, хтось обіцяв побороти, хтось запевняв, що його дії ведуть до подолання тероризму. Але ця проблема так і не вирішена. Те, що проблема тероризму в кінці року на тому ж рівні, що й на початку, і є головною подією (чи антиподією?) року.

2. Ставлення за цей рік до росіян не змінилось, хоча політика російської влади призводить до небажаного напруження й зміни ставлення до Росії як до держави. Найбільшу інформацію ми отримуємо через електронні ЗМІ, потім друковані й зовсім мало — через прямі контакти. Цей рік відзначився тим, що до нас все менше доходили думки тих росіян, котрі об'єктивно характеризують події в наших країнах, ЗМІ більше приділяли уваги політикам, що зваблювали росіян шовіністичними ідеями.

3-4. Для творчої людини багато значить можливість донести свої думки до широкого загалу. Завдяки «Дню» (за що дуже вдячний) я частково зумів це зробити. У 2004 році думаю продовжити цю роботу й зацікавити своїми ідеями широкий загал і, звичайно, редакцію.

5-7. За святковим столом хотів би бачити такого «віртуального гостя», який символізує народ України, побажати йому згуртованості й громадянської позиції, бо тільки в цьому випадку можливо досягти позитивних результатів у нашому житті. Сподіваюсь, що реально цю роботу буде продовжувати редакція «Дня» разом зі своїми авторами й читачами, які завдяки «Пошті «Дня» самі стають авторами. Досить часто це одна з найцікавіших сторінок газети, тому побажання — розширити цю рубрику. Пропоную також друкувати гумористичні матеріали, можливо, навіть провести відповідний конкурс. Сам пишу в «День» вже четвертий рік, а загальний термін моєї співпраці з друкованими ЗМІ — 15 років. Це навчило представляти думки концентровано, чітко і ясно, що допомагає в моїй професії викладача. Добре уявляю професію журналіста, спілкуючись з редакціями різних видань, сьогодні відповідальність цієї професії зростає, адже на шляху доведення до читачів правдивої інформації стоять і перепони, й загрози, й спокуси. Бажаю всім журналістам України успіхів у новому 2004 році, плідної співпраці з усіма громадськими організаціями, зустрічей з цікавими людьми й реального впливу на шляху побудови громадянського суспільства.

1.На мій погляд, рішення приєднатися до ЄЕП — найтверезіше, найпрагматичніше і найзначущіше для України, оскільки це об'єднання дає реальний шанс створити достатню економічну базу, що дозволяє серйозно претендувати на вступ до ЄС. Не менш важливою подією року вважаю участь нашого контингенту в миротворчих операціях в Іраку, яка не тільки відкриває світу Україну, а й дає можливість «обкату» наших підрозділів в особливих умовах, отримати найцінніший досвід ведення бойових дій. Адже армія потрібна не тільки для парадів.

2. Вважаю, що «тузлинський конфлікт» — лише прикре непорозуміння. Я належу до тих, хто вважає росіян і українців народом єдиним, з одним, міцним слов'янським корінням. Нас можна роз'єднати, посварити, побудувавши дамбу або поставити кордон, але від кровної спорідненості нікуди не дінешся. І це, хочемо ми того чи ні, прирікає всіх на вічну єдність у просторі та в часі, у поглядах і звичках, у мистецтві та культурі, в політиці й економіці. Йти на конфронтацію і робити з рідні ворогів — безглуздо й аморально.

3. Цього року мій син закінчив школу і став студентом Національного економічного університету, І цей відрадний факт для мене особисто є, мабуть, найважливішим і найзначущішим.

4. Маю велику надію, що після майже чотирирічного декларованого зростання економічних показників настане час реального покращaння життя, а на вулицях зникнуть жебраки і бабусі, якi зовсім не по-європейськи торгують сигаретами. Сподіваюся на появу середнього класу, до якого хотілося б належати, а як сюрприз хочеться зниження цін, якщо не на хліб, то хоч би на книжки, квитки до театрів і кіно.

5. Мені особисто дуже імпонує неординарна особистість колишнього суворовця Київського СВУ, а нині директора НДІ геронтології, члена-кореспондента Академії наук України, професора, доктора медичних наук Владислава Вікторовича Безрукова. Вважав би за честь особисто привітати його з Новим роком!

6. Хотілося б застерегти «Пошту» і загалом «День» від сповзання до однобокості та зацикленості. Хай об'єктивність і нейтралітет назавжди стануть вашим кредо.

7. І про себе: освіта вища, колишній офіцер, а нині військовий пенсіонер. Газету «День» люблю, читаю регулярно та беру участь у конкурсах. У 2002 році став переможцем акції «Топ «Дня».

Бажаю всім «днівцям» згуртованості, здоров'я й успіхів у всіх справах.

1.Я — людина «приватна» і не можу оцінити значущість подій, про які бракує інформації.

2. Ні, ставлення до Росії не змінилося. Недолугі політики завжди були й будуть, і якщо вони дістаються влади, то приносять багато неприємностей. Але в минулому спільному житті було багато доброго, й відлучення, зокрема у сфері культури, від «російського векторa» та заміна його на «голлівудський» може зламати душі наших дітей і перетворити їх на трансформерів — жахливих іграшок, які їм зараз пропонуються.

3. Рік, що минає, не мав для мене особливих подій.

4. Не сподіваюсь на великі приємності й побоююсь «сюрпризів».

5. Не маю бажання мати за своїм столом «весільного генерала» (дивись відповідь на п.1)

6. «Пошта «Дня» збирає часто досить цікавих та розумних респондентів. Подобається тенденція одночасно розміщувати думки pro та contra. Я б хотіла мати в «Пошті» рубрику «Хто відповість мені?», щоб можна було аналізувати, чим цікавляться читачі, які дискусійні теми вони пропонують.

7. Освіта вища, кандидат фізико- математичних наук, працюю старшим науковим співробітником. «День» читаю регулярно, починаючи з 1998 року, декілька моїх листів були опубліковані на його сторінках.

Бажаю всім співробітникам «Дня» щастя, здоров'я та творчих успіхів!

1.Дійсно, в році, що минає, у світі сталося багато «приголомшуючих» подій у поганому значенні цього слова. Найбільш «приголомшуючим», на мій погляд, було введення американських військ на територію суверенного Іраку всупереч усім нормам міжнародного права і проведення Дж. Бушем по карті світу так званої «осі зла». По-моєму, тільки без'ядерний статус вберіг Україну від «нанизування» на цю вісь. Результат такої політики — людство починає все більше боятися реальної «осі добра», на відміну від міфічної «осі зла». Наступною за важливістю подією вважаю здійснення «оксамитової» революції в Грузії. Будемо сподіватися, вона так і залишиться «оксамитовою». Що стосується подій в Україні, то тут без коментарів — Тузла.

2. Рік Росії в Україні — ЄЕП і «тузлинський» конфлікт показали, що це таке, і це — дуже принизливо в очах сусідів. Загалом, як і раніше, в російсько-українських відносинах за останні 350 років не сталося жодних змін.

3. На жаль, із кожним роком, що минає, проходить і поняття «мріяти», але зате в результаті немає і ніякого розчарування. Все-таки жити в Україні на рівні безумовних рефлексів виявилося набагато легше. Проте я за «здійснення мрії», чого і всім бажаю.

4. Ох уже ці вибори! Коли ж вони перестануть бути «доленосними»? Але саме на них знову покладається надія в 2004 році. Знову хочеться вірити, що востаннє. А сюрпризи? Ось бажаний результат виборів і буде найбільшим сюрпризом і несподіванкою.

5. Незважаючи на антиалкогольну кампанію, хотілося б бачити поряд із собою за святковим столом Михайла Горбачова. Через 12 років виявилося, що справжній комуніст був справжнім демократом, шкода що зрозуміло стало це тільки зараз, адже тепер є з ким порівнювати. До того ж Михайло Сергійович — справжній інтелектуал і ерудит, а це за святковим столом завжди до речі.

6. Пошта «Дня» — прекрасна народна трибуна, з якої можна висловитися з різних серйозних питань. Думаю, що «Пошта «Дня» може навіть виходити окремим додатком, настільки часом її буває цікаво читати, а у великій кількості «кореспондентів» я не сумніваюся.

7. Про себе: освіта вища педагогічна, в даний час працюю охоронцем, 29 років. Газету «День» читав час від часу близько чотирьох років, а останні півроку — передплатник. Писав до газети під час останніх президентських виборів і отримав посвідчення члена «Клубу експертів «Дня», чим і пишаюся.

1.На мій погляд, за минулий рік ні в Україні, ні у світі ніяких значущих подій не відбулося.

2. Моє ставлення до Росії не змінилось, вона продовжує імперську політику, не маючи ні людей (їй не вистачає 15—20 мільйонів робітників), ні коштів (медики отримують 1300 рублів і за комунальні послуги треба платити 1300 рублів). Життя на Далекому Сході на 90% залежить від китайців, корупціонери вивозять контрабандою ліс, нафту та інше до Китаю (всі ці дані наводилися у передачах телеканала «НТВ-світ»). А конфлікт навколо Тузли вважаю антислов'янською провокацією, яка лише на користь іншим державам.

3. У 2003 році я вперше прочитав, що, окрім вимирання і виродження східних слов'ян, про що мені було відомо давно, вимирають і всі народи країн, де була розвинута промисловість. Тобто — від забруднення навколишнього середовища. В Україні основною причиною вимирання є самогон та паління тютюну. Сумно...

4. Гадаю, що у новому році ні в Україні, ні у світі нічого для життя на Землі не зміниться. Зникнуть ще декілька видів рослин та тварин.

5. За новорічним столом хочу бачити тільки родичів. І від щирого серця хочу поздоровити з Новим 2004 роком Ларису Олексіївну Івшину та славний колектив «Дня». «День» — мені світить, «День» — мене гріє. Дай Бог вам усім всього найкращого в житті та праці. Родзинка «Дня» — «Пошта», анкети, форуми та інші види співпраці з читачем. А чим буде більше «родзинок», тим краще. Я гадаю, що треба запровадити рубрику «Демографія», бо без українського народу немає потреби і в українських газетах. А становище катастрофічне: у Торезі — місті, де я народився, у 2002 році на одне народжeння припадало чотири смерті, а у селах, де 50% жителів становлять пенсіонери, на одне народження — 10 смертей!

6. Лікар-пенсіонер, 81 рік. «День» читаю з 1999 року, пишу досить часто, брав участь у багатьох конкурсах і у 2002 році був серед переможців конкурсу «Топ «Дня».