А ми сюсюкаємо про любов, коли нам усі, кому не лінь, на голову вилазять

Я хотів би не погодитися зі статтею Н. Глоби «З нелюбові не буде нічого», опублікованою в № 209 за 12 листопада ц. р. в рубриці «Полеміка». Я не журналіст, колишній робітник, нині — пенсіонер. Живу в Кіровоградській області, в самому центрі України, на землях, які належали колись знаменитим запорожцям. Але це — історія. Запорожців, використавши для своїх загарбницьких цілей, німкеня Катерина «Великая» виперла аж на Кубань, а ці землі заселила сербами, німцями, молдаванами. Після голодомору 1933 року новітні бузувіри більшовики присилали сюди, в поріділі села, ще й білорусів. Ось так ми й живемо. Є у нас села, де живуть переважно білоруси, є села, де переважають молдавани, є село Злинка, де живуть переселені 200 років тому все тією ж Катериною росіяни з Брянської області. Німців немає, їх Сталін вислав 1947р. І ось із усіх цих народів привілеями користуються тільки росіяни. У селі Злинка діяла й діє російська школа. А от інші, молдавани та білоруси, позбавлені цього права. Я не проти, щоб росіяни мали свою школу, але чому ж наші українці в Росії нічого цього не мають? На тій же Кубані та Ставропіллі є станиці, де відчуваєш себе, ніби вдома — навкруги звучить рідна мова. А ми, українці, опинилися по-суті в гіршому становищі у себе, ніж національні меншини в Україні. У таких містах, як Донецьк, Одеса та навіть і Київ (є випадки) говорити рідною мовою небезпечно.

Ось уже наймодніша, виявляється, в Києві англійська мова. Не співуча українська, а чужа англійська. Невже наша мова така бідна?

Ви послухайте наших урядовців, депутатів. Вони свідомо ігнорують державну мову. Так за що я їх повинен любити й не сприймати легендарну Славу Стецько, яка усі свої сили, своє життя віддає тому, щоб Україна була Україною, а не бозна- чим? Побільше б таких патріотів. Коли Юлія Тимошенко, яка балотувалася в нашому окрузі в депутати, виступала перед нами, виборцями, я запитав, чому вона не говорить рідною мовою? На що вона відповіла: «Видите ли, я училась в русской школе, университет тоже заканчивала на русском языке» і под. Але це не відповідь. Вважаю, що для людини освіченої це не має бути причиною, вона зобов'язана опанувати рідну мову. Адже генерал К. Морозов, коли захотів, вивчив українську мову за декілька місяців самотужки. Такі люди, як Ю. Тимошенко, нас не поважають, то чому я повинен їх любити?

На любові, пані Надіє, далеко не заїдеш. Он президент Узбекистану Р. Карімов одразу ж після проголошення незалежності країни викликав своїх підлеглих і сказав: «Хочете працювати — вчіть державну мову». І чиновники засіли за словники, найняли репетиторів. А ми сюсюкаємо про любов, коли нам усі, кому не лінь, на голову вилазять! Може, накажете також любити російських вояків, які за наказом прем'єра Распутіна (як його називає сусідка) чи то пак, Путіна, сиплять бомби та снаряди на голови мирних громадян та дітей Ічкерії, звинувачуючи цілий народ у бандитизмі і позбавляючи його права бути господарем у власному домі? На мене в Донецьку презирливо казали «бандера» тільки за те, що я говорив рідною мовою. Їх також любити? Ні, пані Надіє, якщо так далі піде — ми втратимо Україну. Адже, як відомо, народ не можна завоювати силою зброї, його можна поглинути, позбавивши своєї історії і мови. Немає мови — немає й народу.

Раніше радянська офіційна ідеологія прищеплювала нам зі шкільної парти ненависть до всього українського, ставлячи на все українське тавро українського буржуазного націоналізму. Поїздивши імперією СРСР, я побачив справжніх націоналістів: литовців, латишів, естонців, тих же чеченців, греків, грузинів та інших. І те, що прибалти, не маючи й половини того економічного потенціалу, такої землі, корисних копалин, які маємо ми, живуть краще за нас, для мене зараз не дивина. А хіба інші країни Заходу та Азії досягли економічної могутності не завдяки тому, що громадяни цих країн — національно свідомі патріоти? Для мене не дивно навіть, що наша команда з футболу програла матч Словенії, країні, яку навіть важко віднайти на карті. Якби той же А. Шевченко, В. Лобановський та інші були патріотами свого народу, вони б виграли цей матч.

Дякую К. Гудзик за змістовні, короткі, але дуже актуальні статті.

Хай поможе нам Бог! Шануймося.

З повагою,

Володимир ПОЛІЩУК Мала Виска, Кіровоградська обл.