«Ми замислилися про нестабільність і вразливість світу»
Закарпатці — про плюси від карантину та потребу віртуально згуртовуватисяЛюдмила БАНДУРЧАК, працівниця соціального захисту, Мукачево:
— Добре, що, можливо, коронавірус змусить людство переосмислити цінності. Особисто я за ці кілька тижнів зрозуміла, від скількох речей у цьому світі можна відмовитись. У боротьбі за якимось сенсаціями, винаходами, популярністю ми почали втрачати насолоду від самого життя. Саме зараз ми вперше замислилися про нестабільність і вразливість світу. Про те, що він сьогодні радше контрольований, ніж безпечніший, що створює більшу ілюзію свободи, ніж по-справжньому вільний. Про те, що високі технології та показники економіки не гарантують успіху в боротьбі з вірусами та епідеміями, що немає справ, які не можна відкласти, коли твоєму або життю або життю твоїх близьких загрожує небезпека. А ще я щиро тішусь від того, який шанс природа отримала від того, що відпочиває зараз від людей, бо останнім часом ми брали, звісно, більше, ніж могли віддати.
Особисто для мене поганим є те, що пандемія коронавірусу створила невпевненість, хаос та страх у нашому соціумі. В Україні не вміють і не хочуть вчитись швидко реагувати на сучасні виклики. Свідомість людей у цій ситуації, на жаль, дуже низька. І це, мабуть, є наслідком занедбаного свого часу стану речей у провідних галузях, таких, як освіта, культура та медицина. Непокоять ціни на продукти харчування, які різко виросли, неможливість придбати окремі ліки чи якісні антисептики, а не підробки. Воно все неконтрольоване державою і дуже сильно впливає на якість життя людей. Від того і негативні настрої, а також погіршення психологічного стану населення, особливо в умовах, коли багато хто втратив заробітки, а заощаджень нема. І якщо в цілому світі підтримують людей, котрі працюють, то в нас, навпаки, тих, хто і так сидить на державних виплатах.
Віталій ЗАВАДЯК, викладач кафедри журналістики Ужгородського національного університету:
— Особисто для мене зараз — це період переосмислення життя, цінностей. До початку карантину не помічав багато речей. Більшість мого часу, а це відсотків 70 точно, займала робота, 10 — це власні зацікавлення, до 10 — це час з друзями, а все що залишалося, то це було для сім’ї. І тільки зараз зрозумів, що цього було недостатньо. Особливо моїй доці. Зараз я, практично повністю, її. І це добре, це класно! Звичайно, не все аж так позитивно. Я, як мінімум, 5 днів на тиждень, 5-6 годин проводив зі студентами: практичні заняття, лабораторні, просто спілкування. Зараз усе дистанційне. Щодня, і я не перебільшую, я з ними спілкуюся, щось пояснюю, щось чекаю. Але це все складно, не вистачає живого спілкування, емоцій, дискусій, сварок. Однак усе закінчиться і ми знову будемо виплескувати емоції, сваритися, дискутувати. А зараз головне бути здоровими.
Квітослава БАЧИНСЬКА, ужгородка, мама донечки Антоніни, 3,9 р.:
— Несподівано для всіх у наше життя увірвався карантин. Спочатку ми були трохи дезорієнтовані, але потім почали призвичаюватися. Я знову залишилася з донькою вдома (як у часи декретної відпустки) і тут «понеслося» — «Мама, а давай ми зробимо це», «Я хочу малювати/вирізати/клеїти/співати/...», і ще сотні питань та прохань на день. Перші дні карантину я відчула себе працівником фабрики Санта Клауса, лиш у мене не було ельфів-помічників. Але згодом я згадала «декретні» лайфхаки, познаходила купу безкоштовних матеріалів для занять, і ми розпочали «роботу домашнього садочка». Оскільки донька відвідує садочок, який працює за методикою Марії Монтессорі, я була «змушена» (насправді вже давно цим цікавлюсь та намагаюсь застосовувати у щоденному житті) поглибити свої знання у цьому напрямку і застосовувати їх на практиці. Якщо коротко про карантин — то це час можливостей: навчатися того, що давно хотів, відпочити, почитати цікаву книгу, проводити кулінарні експерименти разом з дітьми, але, найголовніше для батьків — це можливість більше часу проводити з дітьми, спостерігати за ними, допомагати їм розвиватися, побачити, скільки всього вже вміє твоя дитина, обіймати та говорити, як ви їх любите!
Із негативу — для мене особисто важким є обмеження соціальних контактів. А ще через постійне перебування у відносно замкнутому просторі разом з дитиною 24/7 поступово накопичується втома. Чому? Тому, що дитина звикла до ритму садочка, вона і вдома хоче отримувати нові знання, досвід, а батьки не завжди можуть це робити тут і зараз. Але найгіршим є відсутність можливості повноцінно погуляти на вулиці. Для діток це теж складно, вони теж сумують за своїми бабусями і дідусями, друзями, вихователями. І ми всі з нетерпінням чекаємо його закінчення.
Віталій ГЛАГОЛА, ужгородець, волонтер:
— З позитивного: з друзями ми думали, як у цей час допомогти найвразливішим категоріям населення. Ідея зібрати серед знайомих гроші і придбати антисептики для пенсіонерів виникла після того, як ми побачили у соціальних мережах купу пропозицій придбати засіб, при цьому ціни на них були завищені у рази. Тож ми розпочали віртуально гуртуватися довкола ідеї «антибарига», аби купити у великій тарі антисептик, розлити його зручними пляшечками і роздати тим, хто не може собі дозволити придбати 50 мл засобу за 100 грн. За кілька днів ми роздали сотні флакончиків, окрім них роздаємо рукавички та маски, а також інформаційні листівки, де вказано, як користуватися антисептиком, що можна, а що ні в період карантину. Увесь час до цієї акції долучаються люди, запаси поповнюють і ми їх адресно роздаємо. Засмучує те, що багато людей нехтують своєю безпекою, відвідують різні заходи, наражаючи себе та своїх рідних на небезпеку.
Марія РУЩАК, представниця благодійного фонду «Серце до серця» у Закарпатській області:
— Тішить те, що у темні часи завжди видно світлих людей. Цьогоріч, попри карантин, ми рішуче налаштовані дистанційно зібрати кошти на необхідне обладнання для дитячих лікарень. У цих закладах завжди актуальними є апарати штучної вентиляції легень (ШВЛ), реанімаційні столики для новонароджених, стаціонарні кювези, кардіомонітори, шприцеві інфузійні насоси, портативні УЗД апарати, ангіографи, КТ — і МРТ — установки, дефібрилятори, електрокардіографи, апарати для добового моніторування серцевої діяльності (холтери), пульсоксиметри і навіть звичайні тонометри, для надання якісної, вчасної та кваліфікованої допомоги. Що саме буде придбано для закарпатських закладів, залежатиме від суми зібраних коштів у області. Благодійний внесок можна зробити онлайн на сайті sercedoserca.com.ua, через Приват 24, через термінал самообслуговування або у відділенні банку за реквізитами, що вказані на сайті. Ми дуже віримо, що закарпатці долучаться до збору коштів, зробити це можна в один клік. Засмучує, що багато людей досі ігнорують правила безпеки, що є ті, хто свої інтереси ставить вище загального блага, скуповуючи увесь спирт в аптеках чи жарознижувальні препарати, необґрунтовано підіймає ціни на продукти харчування тощо».