На майданах ми позбуваємося шкіри «совка»

Трагічна ситуація, яка виникла (точніше буде сказати, яку створила влада) в Україні останнім часом вийшла не те що за межі правового поля, а навіть за межі здорового глузду.

Влада переоцінила силу своєї вертикалі. Коли політичний курс України було раптово повернуто на 180 градусів із Заходу на Схід, розрахунок був саме на фактор байдужості в українському суспільстві. Певно, прорахувалися з тим, що «бацила» вільнолюбства та свободи українців іще жива. А вона виявилася не тільки живою, а й здатною продукувати та розмножувати собі подібні «бацили» свободи.

Світ онімів від здивування. Сьогодні всі чітко визначають на світовій мапі, де знаходиться Україна, і більше не плутають нашу державу з Росією.

Маємо розуміти, що Україна сьогодні, мов та змія, яка навесні вилазить зі своєї шкіри, на своїх майданах позбуваємося «шкіри» совка та сталінізму, які втілені у нинішній владі. За часів незалежності виросло, слава богу, покоління молоді, якому вже не достатньо двомісячного тупцювання-танцювання-підстрибування на Майдані та співання гімну; котре розуміє, що тільки активні дії наближають нас до нормального суспільства. Майдани сьогодні в Україні — це вже не просто боротьба за запрошення до Європи, а бажання жити, як у Європі. Але нинішня влада цього не чує і не розуміє, а тому не визнає подібного права за громадянами, розцінюючи мирні акції як прояв екстремізму та агресії.

Незалежно від того, як закінчиться це протистояння (безумовно, хотілося б, щоб переміг, нарешті, народ), можна з упевненістю констатувати той факт, що своєю безприкладною мужністю, стійкістю і героїзмом на майданах Україна розбудила сплячу Європу, яка до цього дивилася на нас з певною погордою і зверхністю. І цим показала їй, що в Україні живуть теж свідомі громадяни і європейці, люди з високою Гідністю.

Певно, найбільшою і найсуттєвішою допомогою Україні з боку ЄС (під час економічної війни — блокади Росією українських товарів) було б термінове відкриття економічних кордонів для нашої продукції та, нарешті, безвізовий режим для громадян. Недаремно ж існує народна приповідка: «Співчуття — зі слізьми, а допомога — з мозолями». Тоді б дійсно, можливо, і Південний Схід України та Крим швидше зробили б вибір на користь Євросоюзу, а поки що її імперська величність п. Росія беззастережно панує як на території, так і в умах громадян цих регіонів, на превеликий жаль. Багаторічна штучна інформаційна ізольованість від України цих регіонів і, навпаки, надмірна відкритість інформаційного простору в бік Росії зробили свою чорну справу.

Немає сумнівів, що застосування санкцій США та ЄС проти керівників України, винних у фактичному терорі проти громадян України, допомогло б швидше нормалізувати ситуацію в державі, але вони «чомусь довго приміряються і прицілюються», і може так статися, що знову-таки санкції запізняться (що вже було неодноразово).

Зволікаючи з санкціями, ЄС (певно і США також) бере на себе частину відповідальності за катастрофу, яка створилася в Україні. Дивне, ба навіть, злочинне нерозуміння того факту, що віддавши Україну під вплив Москви, Європа та США можуть остаточно втратити контроль на Схід від Берліна та Варшави та геополітичний вплив у цьому регіоні.

Тож дійсно, надій на зовнішню допомогу майже немає, і Україна повинна розраховувати, перш за все, на власні сили. Звичайно ж, якщо не враховувати підтримку майданів українцями у всьому світі. Та це швидше моральна підтримка. Тож і виходить, на превеликий жаль, що порятунок потопаючих — справа рук самих потопаючих.