На «парадах» ніколи не згадують про загиблих

Я ветеран Другої світової війни, а ще я побував на війні з Японією в 1945 році. Мені вже 85 років. Призвали мене в кінці 1943 року, як звільнили Київську область: я ще й 18 років не мав. Надивився всякого, але жодного разу в боях я не чув гасел «За Родину! За Сталина!». Такі гасла були тільки в період затишшя і на відпочинку. Я радію, що залишився живим і не розумію, навіщо влаштовують на 9 травня походи по Хрещатику під червоними прапорами. До речі, в цих походах (демонстраціях) ветеранів — 90% людей, які обвішуються значками, більшість з них ідуть за обіцяними обідами. Це принижує.

Для мене 9 травня — це день поминок за загиблими (десь до 30 млн, враховуючи зниклих безвісти), і, на жаль, на «парадах» ніколи не згадують про загиблих. До речі, молодші не знають, що за Сталіна був тільки один парад перемоги в 1946 році і аж до 1965 року день 9 травня не був святковим і навіть вихідним. Тільки за Брежнєва почали святкувати цей день.

Мене обурюють дії нинішніх комуністів і російських шовіністів, які навмисне влаштували походи 9 травня до Львова, щоб начебто вшанувати загиблих. А чому вони не приїжджали до Києва чи до інших міст України?

Бо вони навмисне шукали об’єкти для скандалів, які потім закінчились арештами.

Я після війни продовжував служити в Західній Україні (м. Нестерів, а зараз Жовква). Я бачив, як у 1945—1947 роках душили людей, арештовували не по одному, а цілі сім’ї й вивозили в товарняках у Сибір, де половина з них загинула.

А комуністи це забули, комунізм і фашизм — це однакові структури, тільки фашизм більш демократичний, бо вони злочини робили відкрито, а за комунізма злочини чинили таємно, і навіть до цього часу невідомо, де поховання закатованих і скільки їх. Не дивно, що Симоненко, як лідер КПУ, ніколи не відвідує масові поховання під Биківнею.

Ну, а що далі? А далі знову будуть провокації комуністів і російських шовіністів 22 червня. А війну ж СРСР почав ще взимку 1939—1940 років проти Фінляндії, і про це зараз не згадують, а треба.