Народ має захищати своє право постійно

Головна вада українців — це не жадібність, ні — це віковий наклеп наших ворогів на хазяйновитих наших предків. Головна вада українців — це відраза до суспільної роботи. Це сказав ще Іван Франко, і це до сьогодні майже не змінилося — ми постійно віддаємо наші суспільні справи в руки чужинців, випадкових людей, варягів, а то і справжніх зайд...

Друга вада — це швидке «рожеве» заспокоювання: «О, це ми вже зробили, а далі воно вже якось само собою буде. О, це ми вже йому сказали, а далі він і сам виправиться. Ось ми його вибрали, а він ще молодий недосвідчений депутат, президент, набереться досвіду, дай Боже, може запроваджуватиме розумніші закони, краще керуватиме. Ось ми зараз перемогли — давай швидше відсвяткуємо перемогу».

А треба — давай переможемо до кінця. Давай покладемо так на лопатки, щоб наш ворог ніколи не піднявся, щоб йому більше ніколи навіть у страшному сні не спало лізти на нашу споконвічну землю, в наші справи, в нашу душу. Ми швидко забуваємо, що навіть велика перемога потребує закріплення і свого постійного підтвердження. Забуваємо, що контроль за владою в державі, як за газовою плитою на кухні, має бути всебічним і повсякчасним від «А» до «Я». Якщо ви, наприклад, зробили певну перемогу над собою, скажімо, скинули зайві кілограми, але знову перестали системно дбати про здоровий спосіб свого існування — вас рознесе ще більше. Це є всесвітній (фізичний і психологічний) закон віддачі. У людському і суспільному житті його можна компенсувати лише постійним зусиллям волі, інтелекту та енергії.

Оскільки ви підняли воду на височінь греблі — маєте постійно відслідковувати і підтримувати міцність такої греблі. Інакше рано чи пізно її прорве із усіма катастрофічними наслідками для того, кому не вистачало розуму і сили вже на рутинну, безперервну довготривалу роботу сприяння і постійного дотримання в оптимальному стані речей, стосунків, здоров`я, економіки, армії і всього іншого. Радянська школа «авральчика» глибоко вкорінилася під шкіру — і поки не припече, не гримне — не поворухнемось. Хіба ми не бачили, як від року до року нахабніла антиукраїнська пропаганда з-під кремля. Хіба патріоти відставні та служиві військові не бачили, що роблять із армією вороги.

А хоч єдине слово на цю тему — від бувших президентів, не говорячи вже про повного запроданця і зрадника України Януковича. Чесно, навіть не хочеться ці два слова писати поруч. Так, нам звичайно вистачає захвату, запалу зробити, умовно кажучи, якусь — «греблю», здобути Майдан. Але швидке «рожеве» заспокоєння раз по раз забирає в нас зиск нашої роботи.

Тому перемог багато, а результатів мало. Талановитих українців — море, а таких, які піднялися, закріпилися на світовому рівні — одиниці. А ми ще такі патріоти-молодці, що і не всіх їх знаємо. А їх треба всебічно і всенародно, і в ЗМІ, і урядово підтримувати і пропагувати, як підтримують своїх інші країни: і Франція, і Англія, і Польща... Тоді й уся Вкраїна стане більш вагомою в світі, і до кожного її мешканця буде інша увага за кордоном, а заїжджий не посміє якоїсь зневаги до українців і наших святинь.

Уся історія людства показує, що незакріплена перемога не є перемогою. Після таких незакріплених перемог настають періоди руїни, занепаду, повторних поразок. Саме тому, що забувають головне — так, як всякий чемпіон має постійно підтверджувати свій рейтинг, спеціаліст — підтримувати свою кваліфікацію, народ має постійно і рішуче захищати своє право. Тому, не лише на мою думку, а багатьох людей — і колупання під Конституцію, щоб права Президента доросли до «дубль-яник», і всіляке обмеження прав громад до «комуналки», і найменше потурання вимогам злочинця Путіна, які транслюють наймані ним шакали-терористи, і які, з його подачі, хочуть ще й мати особливі територіальні права — це все в юридичних термінах — злочин, а в моральних — зрада...

Пишу саме в «День», бо газета справедливо користується визнанням в широкому колі обізнаних читачів.

З великою повагою до редакції і читачів газети, які твердо відстоюють інтереси України,

Володимир ЯРОШЕНКО