Народ – великий майстер помилок

Вельмишановна редакція «Дня»!

Звертається до вас пенсіонерка з Харкова. Мені 69 років. Після 7 лютого вбита морально й фізично (серце болить постійно). В 2004 р. я була на харківському Майдані. Кожну ніч варила суп та іншу їжу, а на 6-ту годину ранку везли з чоловіком тим молодим людям, що стояли на Майдані. На рахунок Всеукраїнської громадської організації «Наша Україна» перерахувала 1 500 гривень. Літала, наче на крилах, а зараз без сліз не можу говорити. Не жалію, що все те робила, то були світлі дні в моєму житті. Тільки тепер таке розчарування в Ющенку В. А., що й висловити все наболіле тяжко.

Чому ж ми не могли раніше розібратися в цій людині?

Почну з професіоналізму: фах — «Бухгалтерський облік у сільському господарстві», це з «України молодої» за 3 листопада 2005 р., сторінка 6.

То де ж стада корів на наших безмежних луках? Їдеш по рідній землі й ніде їх не видно, а ще 10 років тому скрізь паслись стада. Ви зрозуміли про що мова, не буду далі про сільське господарство.

А от про другий фах — «банкіра» — не читала ніде, але зі слів самого В. А. Ющенка на «Інтері» чула, що він в перших рядах банкірів Європи. Тоді скажіть, будь ласка, чому ж в Україні під його керівництвом (а Центробанк — це він) гривня впала, як ні одна валюта Європи? Про фаховість і цього досить.

Кому б у житті ще так поталанило, як В. А. Ющенко, — рідко можна знайти. Адже він ніколи не боровся з Кучмою — навіть батьком величав, а лише образився на того після зняття з посади прем’єра.

І от ми всі «заносимо» В. А. Ющенка в Президенти. Одразу ж отримуємо приклади корупції у вигляді, роздачі посад кумам, братам, племінникам тощо. А нагороди, коли навіть в Євросоюзі звернули на це увагу — хіба це не корупція? А так і не доведена до кінця справа Г. Гонгадзе? А порушення Конституції — справа Жовтяка?

За підняття теми Голодомору-геноциду — йому дяка велика. І потрібно весь час згадувати Д. Мейса й «свічку у вікні» від нього (Мейса).

Я перед кожним туром ходила до церкви й просила Бога допомогти Україні. І була в церкві й 17 січня, і 7 лютого. Але Всевишній не допоміг. Добре подумала й зрозуміла, що не може Бог дивитися на гризню політиків, що не хочуть об’єднатися.

Повне розчарування і образа.

Читала, що після Другої світової війни світлі голови Японії повернулись із усього світу для відбудови Батьківщини. А в нас Ю. В. Тимошенко кликала всіх разом рятувати Україну, то жоден не відгукнувся. Гадаю, що Президент мусив тоді очолити кращі уми країни, а не листуватися через дорогу і все лякати дефолтами.

Складається враження, що В. А. Ющенко всі ці роки був у масці. А знімав її тільки тоді, коли називав першого президента «нафталіновим».

Я до останнього сподівалась, що В. А. Ющенко відмовиться перед 7 лютого від пункту «проти всіх» у виборчому бюлетені. Адже цих 5%, які Ющенко отримав у першому турі, й не вистачило Ю. В. 7 лютого. Двохмісячне бомбування західників вийшло боком для України.

Цими виборами країна відкинута назад. Що ж тепер допоможе нам вийти з цього ступору?