«Наше завдання: дійти до кожного розумного...»
Нотатки на полях «національного діалогу» у Львові
Після офіційного відкриття виставки найкращих світлин XVIII Міжнародного фотоконкурсу «Дня» 19 травня у приміщенні Національного університету «Львівська політехніка» відбулася зустріч-дискусія з головним редактором газети Ларисою Івшиною на тему «Національний діалог».
Зустріч розпочала директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою (МІОК) Львівської політехніки Ірина Ключковська — незмінний модератор дискусій у цьому університеті. Власне, вже багаторічні традиційні заходи (і фотовиставка «Дня», і зустрічі-дискусії з Ларисою Івшиною) відбуваються саме з ініціативи керівника МІОК Ірини Ключковської, яка у своєму вступному слові запевнила присутніх, що співпраця ЛП і газети «День» дає найкращі результати. І це, зокрема, засвідчили студентки І курсу, які підготували для всіх сюрприз: запропонували свій телефільм — «Львівська політехніка обирає «День». Треба було бути в залі, щоб відчути, як вдячно зреагувала публіка на побачене і почуте: як студенти-політехніки сприймають матеріали, вміщені в газеті «День».
Після трансляції телефільму ректор ЛП професор Юрій Бобало, подякувавши Ларисі Олексіївні за співпрацю, висловив побажання, щоб гуманітарна складова в рамках політехнічного життя була на високому рівні.
Подаю деякі нотатки з виступу редактора одного з найповажніших (головне — державницького спрямування) українських видань — газети «День» Лариси Івшиної перед зацікавленою аудиторією:
«Мільйонних накладів нині не може бути. Ми — газета «День» — острів, який має амбіцію стати материком. Якось один комуністичний політик сказав про «День», що це — «найбільша антикомуністична, антиросійська, пронатівська сила». Правду сказав. А головне — україноцентрична, з думкою про майбутнє.
* * *
...Ось вибори 1999 року. Була програма, яку я особисто бачила. Але Україна після того загрузла на десятиліття — і більше у великій турбулентності, яка закінчилась війною і загарбанням нашої території...
* * *
...Звісно, не всі читатимуть те, про що я кажу. Бо різні газети (зокрема, «жовті») виховали вже свого читача. Моє завдання — дійти до кожного розумного, який відкритий. Навіть у Львові не дуже багато такої преси. Телебачення, приміром, цього тренду не підтримує. Я бачу завдання: утримати всіх розумних.
* * *
...Табірники-дисиденти ще раніше казали: «Росія — наш лютий ворог». А ми довіряли долю країни тим, хто не думав. Головне тертя було між освіченими патріотами (Євген Грицяк, Слава Стецько, Юрій Шухевич, Михайло Горинь, Левко Лук’яненко) і «жовто-блакитними комсомольцями». Свого часу два Рухи підтримували Кучму... Україні потрібна своя шляхта, своя аристократія.
* * *
...Потрібно бути реалістами. Заклик на Майдані був. А готовності змінитися не було.
* * *
... Ми повинні навчитися називати речі своїми іменами... Другий Майдан — ще драматичніший, аніж перший. Бенефіціарами його ставали ті, проти яких виступив перший Майдан. Чи обов’язково пишатися Майданом? Чи не приводити до керівництва таких людей, яких доволиться потім «знести»? А РФ тільки чекала свого моменту — і «підпалила» наше суспільство.
...В еліті суспільства немає порозуміння з молоддю. А треба ставити акцент на здоровому і якісному. Бо негативізм нашого посилення не потребує. Ми повинні тепліше ставитись одне до одного. Вдячність — це найбільш людська, аристократична риса. Приємно, що у Львівській політехніці висять портрети попередніх ректорів. Це — те, що сприяє розумінню спадкоємності».
Нагадаємо, що фотовиставка «Дня» у Львові (вул. С. Бандери, 12) триває до 4 червня. Приходьте і голосуйте за найкращу світлину!
