Наші вади й доброчинність
Коли у Верховній Раді обговорювалося питання про відставку уряду Юлії Тимошенко, керівник депутатської групи «За Україну!» блоку
НУ-НС В’ячеслав Кириленко не підтримав таку пропозицію й пояснив, що БЮТ і ПР однакові політичні сили, і «ми не збираємося робити між ними вибір». Він мав для цього підстави. Суперечки між цими найбільшими фракціями в парламенті хоч і ведуться, але, скоріше, за владу. Оце і вся різниця, бо обидві мають свої бізнесові інтереси, своїх прихильників і супротивників. Вони навіть зробили спробу створити коаліцію, але не судилося, не змогли домовитися в кількох питаннях.
І суперечки тривають. У них втягуються й народні депутати інших фракцій. Як водиться, з’явилися й флюгери, котрим лише одне важливо — своєчасно перебігти або підтримати сильнішого. Нелегко й з’ясувати, хто проти кого й за що виступає.
Ось у яких умовах доводиться працювати. Погляньмо, на що перетворився наш парламент? Чи можна було передбачити щось схоже? Все це із сердечної простоти далеке від загальноприйнятих норм і правил. Проте кожне явище відбувається в окреслених в часі й просторі обставинах. Сьогодні ми не маємо не тільки нових здобутків, а й втрачаємо минулі. Безвідповідальність завжди залишає після себе порожнє місце. Невже ми обирали народних депутатів, щоб вони зводили між собою рахунки? Навіть криза їх нічого не вчить, бо вона особисто їх не зачіпає. Тому дострокові вибори, але вже за новим законом, як вихід із скрутного становища, стають все більш доцільними та необхідними. Наразі безглуздими є й заклики до імпічменту Президента, які нерідко лунають у стінах Верховної Ради. То лише здається, що невігластво та безпросвітне темне царство відійшло в минуле. Ні, вони живуть і тепер, і набирають навіть сили без належної відсічі. Звичайно, під солодкими словами й улесливими обіцянками. Правда, остання «Свобода» на «Інтері» привернула увагу тим, що в ній хоча й виникали суперечки, все ж звучали й розумні висловлювання, наводилися докази, відкривалися якісь нові грані нашого життя. Що так вплинуло на учасників тієї телепередачі? Виявляється, нічого незвичного не сталося, просто там не було жодного представника БЮТ.
Кажуть, що час — найкращий учитель. А його вже сплило чимало від тих пам’ятних нам днів Майдану, і про ділові якості та здібності осіб нашого владного Олімпу ми маємо уявлення. Але ось з’являються намагання пов’язати Віктора Ющенка з корумпованими газовими схемами, лемент, що у його діях є ознаки корисливості. Генеральна прокуратура вже перевірила такі домисли й розвіяла їх як зовсім не обгрунтовані. Але такі здогадки лунають і надалі. Хто ж тут силкується видати бажане за дійсність? Україноненависники, завзяті прислужники, відверті користолюбці та й ті, хто переметнувся в інший табір шукати там нових зисків.
На жаль, не всі Укази й розпорядження Президента виконуються. Це загальний наш недолік, і він вартий окремої розмови. Проте безперечним фактом є те, що нині із середовища нашого політикуму поряд із Віктором Ющенком нікого ставити. Його патріотизм, розуміння національних інтересів країни, орієнтація не на окремі групи людей, а на український народ є прикладом для всіх наших політиків, урядовців, усіх працівників, причетних до органів влади. Так, допомога потрібна й необхідна, бо найкращі управлінські рішення — ті, які визріли в колективах, — сприймаються су-спільством і знаходять бездоганних виконавців. Успіхів домагаються об’єднаними зусиллями, спільними діями. Хто не здатний до цього, хто сіє розбрат і недовіру, той повинен відійти й не заважати працювати.
