Натхненні творчістю

Цього тижня українці діляться радістю від здійснених мрій, а також своїми думками з питань духовності, розповідають про втілення проектів у життя, а деякі вже готують влітку сани... Чим жило українське мистецьке середовище цього тижня — у нашій постійній суботній рубриці.

Іван МАЛКОВИЧ, директор видавництва «А-ба-ба-га-ла-ма-га»:

— Що вразило? Гадаю, що не тільки мене, а й багатьох людей в Україні вразив гучний приїзд патріарха Кирила. Ми звикли в нашій країні до тону голосу патріарха Гузара чи інших чільників церкви: Філарета, Сабодана, пам’ятаємо, як приїжджав до нас Папа Римський Іван Павло ІІ... Уявляємо собі Далай-ламу, як і що він може промовляти до людей. А тут вразив тон — якийсь такий підполковницький, такий директивний, такий незвичний для українського вуха... Гадаю, що в ці дні багато українців із сумом пригадали давню істину: не варто сподіватися милості від сильнішого, навіть якщо він у священицькій рясі.

Але позитиву, звичайно, у ці дні теж не бракує: днями здали до друку книжку «Дитяче Євангеліє», яку вперше благословили предстоятелі всіх чотирьох найбільших традиційних християнських церков в Україні. Мене це дуже тішить, і я до понеділка перебував у такому величному духовному полі... Велика надія зазвучала в моїй душі. Віра в те, що юні читачі, які познайомляться з цією книгою, у майбутньому не ділитимуться на конфесії, а об’єднаються в єдину Помісну Українську церкву... Ще одна книга, яка пішла в друк, — «Джури-характерники» Володимира Рутківського з блискучими ілюстраціями Максима Паленка. Ця гостросюжетна повість прикметна тим, що чи не вперше розповідає дітям про початки козаччини і про людські шляхи дружби й поразуміння між козаками і кримськими татарами. Наступного тижня сподіваємося завершити космічну енциклопедію «Український космос», яку ми готували п’ять років і яка підкреслює визначну роль українців в освоєнні людством безмежних космічних просторів. Гадаю, що «Український космос» зародить у юних серцях умотивовану гордість і розуміння, що ми — талановита нація!

Євгенія ГАПЧИНСЬКА, художниця:

— Цього тижня здійснилася моя давня мрія — ми з чоловіком і дитиною переселилися у свій дім. Хоч він і невеликий, але такий, яким я його завжди уявляла. Думаю, мене зрозуміють ті люди, які цінують родинний затишок. Зараз почуваюся щасливою. Це головна подія як цього тижня, так і всього мого життя. Що поганого? Навіть нічого не хочеться говорити поганого. Я, звичайно, не спеціаліст в економічних та політичних питаннях, проте вони мене турбують, як усіх: виросла ціна на долар, ціна на бензин підвищилась, але це з розряду «плакатися», а я цього не люблю. Слава Богу, що нічого поганого цього тижня не відбулося. Як завжди, працюю, готуюся до різдвяної виставки, що проходитиме взимку в Києві.

Володимир ГОРЯНСЬКИЙ, актор:

— Зараз я у відпустці, й мені зовсім не хочеться перейматися важкими питаннями. Так, гривня росте, долар падає, наш труд знецінюється. На жаль, все, як завжди... Але життя триває. Попереду — участь у нових проектах, робота в театрі. Добре те, що глядачі побачать щось нове, сподіваюся, цікаве. Це серіал «Віра, надія, любов» та великий телевізійний фільм «Єфросинія». Проект «95 квартал» запросив взяти участь у новорічному мюзиклі. Планів багато, є над чим працювати.

Єлизавета ГУДІМОВА, дизайнер студії «Я Дизайн»:

— Днями у «Я Галереї» відкрилася виставка живопису львівського художника Євгена Равського під назвою «WARNER SISTERS PRESENTS, або що-небудь з Шекспіра». Концепція полягає у втіленні певних ідей Шекспіра у візуальному ряді, де головними героями є діти. Трансформація світу дорослих у світ первинних почуттів та переживань, загострення ситуації при перенесенні в світ інформаційний, у світ, наповнений образами героїв ХХ століття. Створення нового контексту на основі традиційних Шекспірівських тем. На мій погляд, це приємна і симпатична експозиція. Також відвідувачі мали змогу побувати на майстер-класі з художником. Він — цікава та таємнича людина, має багато різних життєвих фактів для роздумів, тому розмова з ним була насиченою. Весь тиждень кияни та гості приходили поспілкуватися, послухати музику, подивитися книжки в нашій бібліотеці. Хіба може бути щось погане в тому, що твоя праця справді потрібна, нею цікавляться — це може лише надихати на подальші дії. Мінуси — ми розбираємо попередню експозицію, через це трохи сумно. Виставка художника з Харкова Віталія Куликова була натхненною — і от настав момент, коли з нею потрібно прощатися.

Людмила ХАУХА, в. о. директора Музею книги і книгодрукування:

— Цього тижня — одні приємності. В нашому музеї відкрилася виставка народного майстра з Краснодарського краю Галини Палиці. Виставка неперевершена, в ній чудово показана наша рідна культура та український дух. В експозиції представлені виготовленні майстринею рушники, ікони, образи, вишиті картини. А називається все це дійство — «Українська вишивка на Кубані». Цікавим є те, що майстриня самостійно вчилася цьому мистецтву і якнайповніше представила вишивку різних регіонів України. Виставка викликала дуже широкий резонанс. Ви ж знаєте, що українська вишивка надихає на мрії на їх звершення, на гарний настрій, тому тут лише позитив. Це сучасні роботи, але майстер використовує історичні, науково перевірені джерела. Погано — не дуже добра організація цієї виставки. Все робилося буквально за кілька днів... До того ж, відкриття співпало з приїздом патріарха. Було дуже важко добратися до нас, а гостей в цей день прийшло, як на мене, замало. Виставка їхала аж із Кубані, саме там місце її постійного експонування. Такі експозиції потрібно влаштовувати не в літній період, а тоді, коли людей у місті більше.

Мирослава САПКО, редактор видавництва «Зелений пес»:

— Наше видавництво зараз займається випуском українського літературно-публіцистичний журналу незалежної української думки «Сучасність», який засновано ще у 1961 році. Це дуже авторитетний журнал, в якому поєднані й літературні тексти й культурологічні статті. Зараз у нього змінилася редакція. Відомий поет, громадський діяч Тарас Федю став його редактором. Змінилася концепція, інший дизайн та команда, яка над ним працює. Хоч і стало більше літератури, високий рівень журналу зберігається, і я сподіваюся, що далі видаватиметься ще кращим і цікавішим для читачів.

Наталія ШИМОНОВИЧ, студентка:

— Три дні я відпочивала у Львівській області на фестивалі «Підкамінь». Наметове містечко, ліс, майстер-класи, гарна музична програма... Завдяки цьому фестивалю я зарядилася творчою енергією на весь тиждень. Позитивним є явище популяризації етнофестивалів на просторах нашої країни. Це означає, що наша культура шириться і росте, що дуже тішить. Звичайно, є й недоліки в організації, але у порівнянні з тим, що фест взагалі відбувся, — все це взагалі дрібниці.