Національні кольори як символи об’єднання суспільства
Більше року тому в газеті «Київські відомості» була надрукована стаття студентки з Китаю, в якій на основі китайської філософії доводилось, що синьо-жовтий прапор не може бути ані національним, ані державним символом України. Про це говориться не тільки в китайській філософії, а й в Євангелії християн, зокрема в притчах «Не будуйте на піску» і «Царство моє не від світу цього».
Суть проблем полягає в тому, що основою єдності будь-якої громадської чи суспільної організації, не кажучи вже про націю чи державу, має бути система духовних цінностей, гармонійно поєднаних у єдиний образ, зрозумілий і тому священний для кожного громадянина. І державна символіка повинна віддзеркалювати цей образ духовний, а не матеріальний. Об’єднавча сутність духовних цінностей полягає в їх загальнодоступності, на відміну від матеріалізованих цінностей, які рано чи пізно стають власністю осіб чи групи олігархів. Наш державний прапор матеріалістичний по суті, тому що в основі своїй містить образ пшеничного поля, яке у свідомості суспільства має чітку грошову ціну. Алегоричним відображенням нашої духовності міг би стати синій колір — колір неба в його абстрактному сприйнятті. Таке сприйняття не тільки правильно розставить акценти в громадській свідомості, але й дасть черговий стимул для розвитку творчого мислення вже нового покоління української нації. Жовтий колір пшеничного поля може залишити за собою його образ, але в переносному розумінні цього слова. Поле в уяві народу має стати не елементом сільського побуту і, тим більше, не частиною чийогось статку, а символом праці народу, втіленням його творчої наснаги в матеріальний світ. Але тоді синій колір, як символ духовності, має бути внизу, в основі української ідеології, бути її священним підгрунтям.
Державні символи не мають права в уяві народу бути пасивним віддзеркаленням дійсності тому, що тоді вони асоціюватимуться з певною обмеженою ринковою ціною і, як кожна особиста власність, стануть роз’єднуючим фактором у суспільстві.
Під час становлення української держави, внаслідок недостатньої обізнаності з проблемою і значенням символів, у свідомість суспільства було внесено примітивний погляд на державні кольори, що започаткував у народі культ матеріальних цінностей, позбавлених духовної основи. Згідно з китайською філософією, наш прапор символізує суспільство, яке в повсякденному житті, в побуті, в праці, в політиці дотримується лише «голої раціональності», відкидаючи творчий підхід у сферу захмарних фантазій. І наш народ усе більше нагадує таке суспільство. В економіці ми здебільшого використовуємо відпрацьовані технології, а політичні питання вирішуємо під тиском обставин. Державна ідеологія здорового прагматизму у нас все більше нагадує корпоративний раціоналізм, а це унеможливлює вироблення єдиної довгострокової програми виходу з кризи, як економічної, так і духовної. Роз’єднувати, тим більше протиставляти ці чинники неможливо, тому що кожен економічний розвиток грунтується на творчій і колективній праці суспільства.
При таких глобальних завданнях погляд простих людей на державний прапор може здатися дрібницею. Але тільки такі «дрібниці» можна протиставити корпоративним і особистим інтересам кланів і політиків, формуючи з обивателів громадян, а з населення – зрілу політичну націю. А в такому суспільстві вже не в кого ні підніметься рука зневажити національні кольори – символи духовності і творчої праці нашого народу.
