Навіщо нам «безрукі»?

Шановна редакціє!

Я вчителька, маю 37 років педагогічного стажу, навчила читати й писати сотні дітей! Але пенсію маю таку, що — після сплати комунальних послуг — можу купити собі хіба що надійної отрути. Часом і справді хочеться це зробити... Проте надія лишається. Газету «День» купую із сусідкою по черзі, читаємо вголос у гурті таких убогих, як ми самі. Добра у вас газета (хоча й мало пишете про пенсіонерів).

Зацікавив мене матеріал п. Олівенського про одного з кандидатів на президентство. Не хочуть, виявляється, деякі люди бачити на найвищій посаді Євгена Марчука, бо він їм видається «залізноруким». Ну й диво... «Безрукого» Л. Кравчука хотіли й перехотіли, «безрукого» Л.Кучму терплять і навіть хочуть ще раз йому довірити кермо. А навіщо ж нам безрукі? Щоб за їхньою спиною було легше вкрасти? Не маю сумнівів, що генерал Є.Марчук стане Президентом і «дасть по руках» занадто довгоруким. Сподіваюся, що в його програмі є щось і для пенсіонерів. Я останніми роками маю часу більше, ніж грошей, та багато читаю історичної літератури (внук приносить). Думаю-думаю, і хочу запропонувати нашому кандидатові Є. Марчуку таке виборче гасло: «Праця — це добробут, добробут — це демократія, демократія — це диктатура Закону». Це гасло може об’єднати всіх, кому заробити легше, ніж украсти. А таких в Україні більшість.