Навіщо розпалювати ворожнечу?
У «Дні» № 173 опубліковано статтю доктора історичних наук Івана Хміля «Гендлярські манівці апологета ОУН-УПА» . Думаю, автор помиляється, кажучи від імені всіх ветеранів. Їх ніхто не опитував з цього питання і, безумовно, у різних ветеранів — різнi думки з цього приводу.
Порівнювати антифашистський рух на Заході, де гітлерівці захопили незалежні, демократичні держави, з національно-визвольним рухом в УРСР, де тільки штучним голодомором та репресіями було знищено більше 10 мільйонів людей, де придушувалося все національне, у РРФСР було закрито всі українські школи, газети, театри, а Україна була залежною республікою, для доктора історичних наук несерйозно і не науково. Не можна порівнювати непорівнянне.
ОУН-УПА формувалася, в основному, з селянської молоді, яка воювала на своїй землі, за свою незалежність, так як вона її розуміла у своєму молодому віці. Воювали вони за підтримки та співчутті більшості населення. І через 56 років після закінчення війни засуджувати її за це — необмірковано.
Думати, що більшість членів ОУН-УПА хотіли влади гітлерівців над собою, — наївно. Ймовірно, одні з них сподівалися, що Гітлер дасть незалежність Україні, інші — що можна використати німців для розвалу СРСР як імперії та добитися таким чином незалежності.
Навіщо розпалювати ворожнечу між колишніми бійц ями Червоної армії та ОУН- УПА, а фактично, між Західною та Східною Україною? Зрозуміло, щоб, спираючись, в основному, на пенсіонерів, які отримували спотворену інформацію про ОУН-УПА ще в СРСР та страждають ностальгією, отримати на виборах до Верховної Ради додаткові голоси.
У політиці такий прийом — не рідкість. Але навіщо професору спотворювати історію, вихоплюючи з неї одні епізоди та відкидаючи інші? Ветеранів УПА, «які воювали з німцями на окупованій території», визнано Законом від 22 жовтня 1993 року учасниками бойових дій, і потрібно спокійно розглянути можливість скасування «юридичних обмежень» з позицій сьогоднішнього дня з метою згуртування народу.
А різкість та упередженість, з якою автор веде полеміку стосовно людей, яким зараз більше 70—80 років і серед яких є особи, які отримали 25 років ув’язнення тільки за поширення листівок, — не на благо України, вони спрямовані на її ослаблення.
Професор знає, що за його заклик «змінити режим» за Сталіна його б розстріляли, а в часи подальших генсеків — посадили б, як мінімум, у психіатричну лікарню. Так що в Україні не режим, а демократична держава, хоч ще не досконала.
Проблема ОУН-УПА надумана та роздувається ворогами України.
