Не бійся жити добре
Чомусь мені згадався вислів про оптиміста й песиміста. Перший говорить так: «Доброго ранку, Господи». А другий — «О, Господи, знову ранок!». На цьому прикладі можна перевірити своє ставлення до життя як до напівповної чи напівпорожньої склянки.
Анатолій ШУПАРСЬКИЙ, менеджер однієї з провідних світових фірм із розробки програмного забезпечення, Львів:
— За цей тиждень в моїй сім’ї сталося тільки добре. Маленька донечка вже вміє казати, як говорить собачка, як говорить ворона і як говорить коник. А ще вона вже вміє переходити від ліжечка до шафи, не тримаючись за стіну. Отакі в мене приємні новини. На роботі цей тиждень схожий на решту інших. Були, звичайно, досить складні моменти, але вчора я дізнався, що всю роботу, яку ми робили, добре оцінили, клієнти залишилися задоволеними. Хоча довелося докласти до цього зусиль. Деякий час я не дуже слідкую за політичними подіями, тому що, на жаль, там радісного дуже мало. Якщо в сім’ї в основному мене все тішить, то в політиці останнім часом — навпаки. Там така ж сама картина, так само керівники тягнуть ковдру кожен на себе. Особисто мене зацікавила інформація, що нарешті наш Президент представив свій проект Конституції, на мій погляд, досить цікавий. Але потрібен час, щоб із цим розібратися і взагалі вияснити, чи це зараз щось змінить, чи ні. Тому що, аби упровадити це, треба б трішки більше довіри, як було спочатку.
Галина ЄВСЕЄВА, кандидат філологічних наук, доцент, докторант Дніпропетровського регіонального інституту управління НАДУ при Президентові України:
— Працюю над темою своєї докторської дисертації і сподіваюся, що вона вийде на кінцевий хороший, позитивний результат. Якщо говорити про країну, то дуже приємно, що відзначали дні Шевченка на такому рівні, й дуже приємно, що наша держава у більшості випадків визнає Шевченка як одного із ідеологічних лідерів України. Також дуже приємно, що визнають Гоголя. Ці дві події є хорошими та приємними для розвитку нашої культури. Неприємною є, безумовно, криза. Неприємно, що гілки влади не можуть до сьогоднішнього дня помиритися між собою, вести народ вперед, що сьогодні є необхідним для нас. І неприємне враження від загальнополітичних, економічних подій, які відбуваються у державі. Це, безумовно, впливає і на особистий настрій, і на особисте ставлення до життя. Тому зараз не до гумору й не до веселощів. Але я, як і кожна людина, маю надію на краще.
Олександр КОРНІЄНКО, голова Спілки ініціативної молоді, Київ:
— Хорошого сталося багато. Я готую один проект — літній студентський табір на морі, тож на тому тижні подорожував Кримом. Там із колегами підбирали місце для табору. Це для мене дуже гарна новина. В житті країни хорошим є те, що Президента хоча б вислухали у Верховній Раді, тобто не перетворили це на фарс, чергове блокування, а дали можливість заявити свою позицію. А поганим є продовження проплачених мітингів. І це, на мій погляд, дуже погано для країни. Позавчора відбувся круглий стіл молодіжних організацій щодо зміни до закону про вищу освіту про відстрочку плати за навчання у зв’язку з кризою. Це я теж зараховую до хороших подій, це черговий крок, щоб звернули увагу на проблеми студентів. Також приємним є те, що, незважаючи на кризу і за відсутності будь-якої підтримки, мистецьке об’єднання «Остання барикада» проводить міжнародний літературний фестиваль «Харківська барикада».
Василь ПИЛИП’ЮК, фотохудожник, президент видавничого підприємства «Світло й тінь», голова оргкомітету Першого інтернаціонального фотосалону, Львів:
— У моєму житті нарешті сталася прекрасна подія — сьогодні прилітають із Парижа, Люксембурга, Берліна, Відня судді, від яких залежать результати Першого інтернаціонального фотосалону у моїй галереї («Світло й тінь», Львів. — О.Д.). До нас надійшло близько трьох тисяч робіт із 43-х країн світу. Всього треба відібрати 200 робіт. Тому чотири дні (від суботи до вівторка) працюватимемо над відбором найкращих творів фотомистецтва. Після цього 6 червня відбудеться відкриття фотосалону, буде випущено п’ятизірковий каталог. Це для мене найбільша подія, яка подарує світ фотомистецтва нашому прекрасному Львову та усій Україні. Це буде своєрідний фотографічний звіт майстрів. Ще одна важлива подія — я зараз закінчую другий том великої книги «Це моя Україна», присвячений національним паркам України і архітектурним пам’яткам на їхніх територіях. Дуже вдячний нашому міністрові охорони навколишнього природного середовища Георгію Філіпчуку, який започаткував серію «Це моя Україна». Він — людина, яка справді живе Україною... Разом із тим, за ціле життя творчого і бізнесового характеру ніколи не було так важко, як тепер. Дуже багато людей, навіть моїх друзів-банкірів, не зможуть допомогти у проведенні цього салону. Це дуже болісно, тому я змушений брати кредити в банку, щоб видати каталог, який задумав і який був анонсований по сайтах у всьому світі. Сподіваюсь, що все налагодиться впродовж року.
