Невже краще бути конформістом?

Нещодавно я почув про феномен «суспільства, яке не чинить опору». На прикладі оточуючих мене людей я дуже яскраво побачив, як цей вірус роз’їдає наше суспільство. Помітно, що частина людей вже належить до «суспільства, яке не чинить опору», але ще дуже великою є частка й тих, хто щиро надіється на здоровий народний глузд.

Я також належав до останніх. Але одного разу сказав собі: «Досить. Для мене демократія закінчилась. Я не вірю, що мій голос може щось змінити». Тому я й не брав участі в референдумі. У мене таке враження, що народ не вірить у те, що він є «носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні».

Багато хто з нас пережив надзвичайно жорстокий крах ілюзій. Я все більше переконуюся, що поняття «громадянське суспільство» все більше віддаляється від України. Я вже сам належу до «суспільства, яке не чинить опору», бо зрозумів, що краще бути конформістом, аніж самотньо волати в пустелі.