Нічні гості

Був тут купець зі своїми слугами, він затримався у дорозі; були два богомази, яких запросили підновити ікони у місцевому храмі; балаганчик бродячих акторів і навіть зграя нічних грабіжників, яким не вдалося пройти вдень — в охороні воріт була людина, яка могла їх пізнати. І ще був один мовчазний тип, який проходжувався перед воротами.

У ті часи ночувати під міськими стінами для багатьох було справою звичною. Спізнився — все, чекай до ранку. Але того вечора різко похолодало. От хтось і запропонував: давайте, мовляв, об’єднаємося. Всі разом ми і охорону пов’яжемо, і ворота відчинимо, а там уже кожен знайде собі дах, сніп соломи під бік, а поталанить — так і чарку вина.

Домовилися. Об’єдналися. Охорону спільно пов’язали і в місто увійшли. А там — хто куди. Купець — до багатого приятеля, бродячі актори — на заїжджий двір, богомази — в монастир до братії, а нічні грабіжники — за наміченими адресами.

І тільки мовчазний тип бродив по закутках, чекаючи, поки всі заснуть. Він прийшов, щоб спалити це дерев’яне місто.

Серед ночі місто запалало у декількох місцях. Купець ледве встиг винести з вогню своє грішне тіло. Богомазам вже нічого було підновлювати, нікому не потрібними сумного ранку, що згодом настав, виявилися бродячі клоуни. Загинув у вогні і сам підпалювач.

Цю сумну притчу доводиться згадувати кожного разу, коли розмова заходить про передвиборні об’єднання і блоки. Партії і партійки, рухи і рушечки, кожен зі своєю «платформою», «програмою», «непримиренними» поглядами доморослих лідерів раптом виявляють, що ніякі вони не вороги і навіть не суперники. Раптом виявляється, що у них спільна мета, її й приховувати не треба — прорватися до парламенту. Туди, де тепло і ситно. Ні про які державні інтереси тут і мови немає.

Про принциповість також говорити не доводиться. Звідки їй взятися!

Але яким органом повинен думати «блоковий» виборець? Якщо у блоці, скажімо, знайдеться одна партія, яка йому по душі, то голосувати він повинен «гамузом» і за її прихвостнів. Образно кажучи, голосуючи за богомазів, можна пустити у місто і розбійників, і підпалювача!

Зрозуміло, будь-які крайнощі шкідливі. Невірно було б заперечувати саму можливість об’єднання, злиття декількох сил. У багатьох випадках це можна навіть вітати. Коли об’єднуються однодумці, будь то соціал-демократи, ліберали або екологи, це добре. Адже узгодити необхідне рішення в парламенті з трьома-чотирма політичними силами легше, ніж із десятком непримиренних, де кожен проти всіх, і всі — проти кожного.

А наш майбутній парламент може виявитися саме таким. Адже щоб проникнути до нього, в останні перед виборами місяці спішно стали сколочуватися блоки сил, які часом направлені в різні сторони.

Пригадаємо, як ще минулої осені міркували політологи: з ким піде на вибори пан Ющенко? У нього і своєї партії, а значить, і певної політичної орієнтації не було. То йому «сватали» у союзниці Юлію Тимошенко, то команду київського мера... А він все хитрував, все ніяк не визначався. І в останній момент, коли «ворота» ось- ось мали зачинитися, тобто коли був обмежений термін подачі документів на участь у виборах, а незайнятими залишилися, образно кажучи, залишки великої політики, наш екс- прем’єр спішно сколотив блок.

Пам’ятаєте пісеньку: «Я тебя слепила из того, что было, ну а что слепила, то и полюбила».

Тепер уявіть собі — ви голосуєте за пана Ющенка, а в парламент він входить «під ручку» з пані Славою Стецько. Чим не пара? А два РУХи? Вони в одній партії поводилися як павуки у банці і, нарешті, розбіглися, а під «крилечком» у Віктора Андрійовича обидва затишно влаштувалися. Не кажу вже про інші несподіванки, які «випорхнуть» із його кишень у Верховній Раді.

Про самого пана Ющенка нічого поганого не скажеш — фінансист, інтелігент, багато виборниць у захваті від його красивої зачіски і білого шарфа. Але для ролі лідера потрібні й інші якості... Можна було б і не помітити, як вичитував його чиновник міського рівня (йдеться про «касетний сандал № 2»). Але те, що Віктор Андрійович виправдовувався перед ним, як шкодливий школяр перед учителем, — викликає великі сумніви щодо його твердої руки лідера.

Зараз майстри передвиборних гадань на кавовій гущі говорять нам про дуже високий рейтинг цього політика, який виступає у ролі троянського коня. Думаю, що ці рейтинги явно завищені. А раптом... Якщо такі прогнози підтвердяться, то наш нинішній парламент, який ми лаяли, і заслужено лаяли, здасться нам ареопагом наймудріших. Тому що можемо отримати новий, більш схожий на «скорпіонарій». І майбутні чотири роки можуть бути просто втрачені для розвитку української державності .