Один день з українськими ЗМІ

А як я поспішав! Ніякий сум за морем та новими друзями не міг зупинити мене. Я їхав у Київ після трьох тижнів інформаційного голоду. На жаль, у Криму, на відпочинку, одержати будь-яку інформацію щодо подій в Україні було майже неможливо. Газет ніде не дістанеш, а телевізор показує лише ГРТ та місцевий канал. Ну, думав, — «наїмся»! Все ж таки переддень виборів. І новин буде значно більше, й матеріали цікавіші. З такими думками вмикав у п'ятницю 27 серпня радіо, щоб послухати черговий огляд преси від ТРК «Ера».

«Перетравлюючи» всю ту інформацію, що люб'язно надав мені Микита Бєльський, я краєм вуха почув щось сказане і про «День». Нарешті, думаю, отямилися. Вже анонсують газети й відверто пропрезидентські, й опозиційні. Можете уявити собі моє здивування, коли, відкривши свіжий номер «Дня», я побачив, що анонсувалась не стаття в рубриці NB!, і навіть не просто стаття, а... заголовок до фотографії. Не мені судити досвідчених журналістів, проте здалося, що в п'ятничному номері «Дня» були матеріали й вагоміші.

Навіщо ж така «об'єктивність», яка насправді виявляється лише гарною картинкою? Невже ми всі так подуріли, що проковтнемо й такий «шматок» і не скривимось? Не знаю як ви, а я особисто трохи образився за таке ставлення до мене.

Далі — гірше. З першої сторінки «Дня» як обухом по голові: у СТБ арештовано рахунки. Основним репресивним органом у нас стає податкова міліція! І це все в країні, де Президент розігрує із себе демократа, що захищає нас від жахливого «червоного терору» в минулому!

Відкриваю номер «Фактів». Там все як завжди «... так звана «угода про чесні вибори». Цікаво, мабуть, лише президентські укази та Конституція під розділ «так званих документів» не підпадають. Читаю далі: «Після підписання пам'ятної угоди «про чесні вибори» ті ж Мороз, Марчук і Ткаченко трохи не закінчили повним розривом, намагаючись продемонструвати один одному особисту велич». І всупереч назві газети — жодного факту. Коли, як, де це Мороз, Марчук і Ткаченко демонстрували один одному особисту велич? Продивляюсь газету далі. На останніх сторінках бачу статтю на півтори сторінки з жахливою назвою «Почавшись одного разу, «червоний терор» не припинявся більше ніж 60 років». Силую себе перечитати її — не виходить. Занадто вже прямолінійним текстом викладається в ній одна думка — комуністи погані. І ось нарешті знаходжу в кінці статті постскриптум. Так ось у чому суть усієї статті! Ось її основна думка «...коли сьогодні один із кандидатів у президенти так уже й обіцяє «розібратися» в разі свого приходу до влади з нелояльною до нього пресою, а інший заявляє про намір «залізною рукою» навести в Україні порядок, наступні кроки тієї влади спрогнозувати нескладно». Просто йде масштабна підготовка громадської думки до розіграшу «варіанта «червоної загрози». З одночасним киданням камінців у городи інших кандидатів. І знов-таки нас із вами вважають за таких дурнів, які все це проковтнуть одним махом. Наступний шок я одержав після перегляду «Подробиць» («Інтер»). Нагадаю, що в п'ятницю була презентована передвиборна програма чинного Президента, у зв'язку з чим прозвучала фраза, що лише програма нашого Гаранта є реальним продуктом, що був розроблений справжніми фахівцями, на відміну від усіх інших програм. Заява на кшталт тих, що ми вже чули: «так звані кандидати», сумнозвісне «немужики» та ін. Цікаво, що після цих заяв Президент обурюється ходом кампанії, яка побудована на критиці одного.

І все ж вирішальний удар по моїх планах щодо вгамування інформаційного голоду був нанесений УТ-Панорамою (УТ-1). На початку передачі без анонсу і вступу була зачитана заява Президента про те, що більшість кандидатів знімуть свої кандидатури ще до першого туру — подія, безперечно, великого значення. Анонс почався з детальної розповіді про робочий день Гаранта і ні слова, звичайно, про конфлікт навколо СТБ. Проте найцікавіше почалося потім — п'ять хвилин без упину докладно, майже за годинником, глядачам розповідали — де був, що робив і як себе почуває наш єдиний кандидат. No coments.

Отак і пройшов мій перший день з українськими ЗМІ. Виявилося, що у переддень виборів ситуація в мас-медіа не тільки не поліпшується, а навпаки. Єдине, чим я себе втішаю, — це фраза Ігоря Іртеньєва: «Жити стало, може, і не краще, проте, однозначно, веселіше». Сподіваюсь, що громадяни України серйозно не сприймають таких, м'яко кажучи, образливих витребеньок, що їх дарує нам наше життя, а навпаки — бачать істинну мету цих витівок і роблять висновки.