Паломництво до могили Кобзаря
Шановна редакція газети «День»! Я не можу з вами не поділитися тими враженнями, які отримав при відвідуванні Канева напередодні Дня української мови (7 листопада) у складі паломницької групи.
Паломництво було організоване парафією Миколи Святоші на чолі із священиком Андрієм Мартинюком (м. Київ), до якої долучилися парафіяни храму Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії (смт Клавдієво) з настоятелем громади священиком Сергієм Струком, а також члени громадської організації «Герої Крут».
Наше знайомство з Каневом розпочалося з літургії у храмі Святого вознесіння, який побудований в 2002—2007 рр. на кошти українців з Америки. Ми прибулі з Києва та Клавдієвого, були зворушені приязню, людяністю і теплотою, з якою нас прийняли у цьому храмі. Після богослужіння священик з собору о. Сергій провів з нами екскурсію по місту з відвідуванням Георгіївського (Успенського) собору, закладеного 1144 р., та могили Т. Шевченка. Особливо зворушливими були хвилини перебування біля пам’ятника Тарасу Григоровичу. Священики провели молебень, парафіяни читали вірші великого Кобзаря, члени організації «Герої Крут» розгорнули прапори України та своєї організації. І яким же було наше розчарування коли ми відвідали музей великого українського поета! Після оновлення в музеї витравлено не тільки дух Шевченка, але й дух України. Велика, розкішна зала нагадує більше вокзал, метро, але тільки не музей. Ми навіть не змогли записати свої враження від побаченого, тому що книгу відгуків було сховано від відвідувачів.
Вийшовши з музею, ми піднялися до невеличкої відновленої хатини довголітнього хранителя Шевченкової могили Івана Олексійовича Ядловського. Ця невеличка світлиця радісно прийняла нас у свої живописні обійми. Тут нам посміхнувся справжній український дух, але після побаченого в музеї у книзі відгуків цієї світлиці ми написали про те, чого нам не дали написати там. Більше того, ми звернули увагу на попередні відгуки, які також були на адресу оновленого так званого шевченківського музею.
Нам важко було спускатися з Чернечої гори. Кожен був навантажений важкими думами про долю України, її геніїв та про українські святині... Завершилася подорож відвідуванням Красногірського жіночого монастиря біля м. Золотоноша, в якому зберігається Дубенська чудодійна ікона Божої матері. Незважаючи на сонячну погоду, чудову організацію паломництва та відвідування святинь, на душі залишився смуток після побаченого в музеї Кобзаря після реставрації.
