Перемога чи поразка?

Коли мене вітають «зі святом», я завжди запитую: «З яким?» Бо вважаю, що 9 Травня — це блюзнірство над загиблими, а не свято. Хіба є більше святотатство, ніж святкувати й танцювати над мертвими? Тут потрібно справляти Великі поминки, а їх за імперською традицією «святкують».

На поминках можна й випити, але без концертів, співів, танців. У моїй родині вісім чоловік загинуло в тій проклятій війні, разом з батьком. А мене зобов'язують наслідувати вигадки російських націонал- шовіністів про якусь «перемогу». Радіти і танцювати на знак загиблих – хіба не те саме, що зривати з них надгробні плити чи відкопувати їхні черепи? Все це є примарою імперських часів. Зрозуміло, що сучасним живим учасникам війни приємно було б почути пісні їхньої фронтової молодості (ми ж не аскети), «розвіяти» душу за чаркою. Але чому саме в цей день?

На жаль, наш «український» Президент повторює все ті ж слова, які сьогодні лунають і в Росії: «Треба пишатися, що ми зуміли пережити і перемогти, а не переписувати історію». То ж пишаймося мільйонами полеглих заради світлого майбутнього російського імперіалізму. Повторюймо їхню нахабну брехню про перемогу, якої насправді не було. Російським націонал-шовіністам справді вигідно удавати з себе «переможців», пропагувати своїх національних героїв. На цьому вони виховують нове покоління завойовників. А кого ж ми виховуємо на чужій брехні? На тому, що в цьому воєнному котлі по-дурному загинуло 30 млн. совєтських людей, яких гнали, як на бойню?

І що це за «перемога», в якій майже в чотири рази більше загинуло людей совєтських, ніж німецьких? Не перемога, а трагедія. Та й той факт, що німці набагато раніше відродили свій добробут, хіба не є підтвердженням нашої поразки? А щоб морально виправдати бойню, яка виникла між двома тоталітарними ідеологіями (обидві, зверніть увагу, німецькі), стали культивувати вигадану брехню про «побєду».

Цій «Вітчизняній» війні давно пора дати справедливу оцінку. Особливо тепер, коли ми стали ніби «незалежними». Нове покоління людей ми зобов'язані виховувати на чесній, справедливій подачі історичних фактів без будь-яких перекручень і фальсифікацій.

Д.ТКАЧУК, учасник війни Дунаївці, Хмельницька обл.