Під враженням зими
Цього тижня урочисто засвітили головну ялинку Тернопільщини. І хоча вона штучна, проте не менш приваблива в новорічних шатах, ніж справжня лісова красуня. А дійству передував фестиваль вертепів, який підготували учнівські колективи. Новорічно-різдвяна феєрія розпочалася! І в цей час тернопільці прагнуть бачити лише позитиви, які дарує зима, й не зважати, наскільки це можливо, на політичні та економічні негаразди, з якими доведеться увійти в наступний рік: на чергову зміну губернатора, четвертого за рік, і невизначеність Тернопільської міської влади.
Світлана ШИМЧУК, начальник відділу управління у справах сім’ї та молоді Тернопільської ОДА:
— Не сподобалося те, що порушили кримінальну справу проти Юлії Тимошенко. І не тому, що я її захищаю чи проти теперішньої влади, але це просто виглядає так, що сильні чоловіки зводять рахунки зі слабкою жінкою. Негативом вважаю те, що в області знову новий голова облдержадміністрації. На мою думку, четвертий губернатор за рік — це вже занадто. І це означає, що в Києві влада не думає про благополуччя регіону. Серед позитивів — розпочалося святкування різдвяно-новорічних свят і практично всі можновладці області завітали з подарунками в інтернати, дитячі будинки. За допомоги влади реконструйовано корпус дитячого будинку «Пресвята Родина» в прилеглому до Тернополя селі Петриків. Це, фактично, нове житло теж стало подарунком і можливістю взяти на виховання більше дітей. Серед позитивів те, що в області відбуваються ярмарки сільгоспвиробників, а це означає, що на Тернопільщині досі зберігається традиція ярмаркування. Проте не подобається, що до цього часу ще не завершена реорганізація міської влади і ми входимо в новий рік із певною невизначеністю. Адже хочеться, щоб на якомусь позитиві рік завершувався. У власному житті сподобалося, що в професіональному плані я справилася зі складною роботою: майже дві тисячі жінок Тернопільщини, яким присвоєно указами Президента України звання «Мати-героїня», отримали десять прожиткових мінімумів для громадян, які втратили працездатність, а це по 8 тисяч 690 гривень кожна. Це не лише моя заслуга, але радісно, що і я доклала праці до того, успішно завершила те, що від мене залежало. Подобається, що у Великій Британії справжня зима. Нехай трішечки відчують, що таке сніг, завірюха, морози. Мені здається, якщо люди перемін пори року не відчувають, то вони не живуть повним життям.
Дмитро ГЕТЬМАН, будівельник:
— Я реаліст, тож дивлюся реально на події в нашій державі і керівництво не викликає в мене довіри. А тут ще й знову змінили губернатора. Але, в принципі, хорошого, напевне, більше, тому що розпочалися свята. У мене троє дітей, і вони були в очікуванні великого свята Святого Миколая, готувалися до виступів. А тепер попереду Новий рік, Різдво, старий Новий рік. Найстарша донька Яна взяла участь в акції від Свято-Троїцького духовного центру на честь Данила Галицького УПЦ КП «Миколай дітям», подарувавши часточку радості дітям, хворим на ДЦП. Цю акцію Свято-Троїцький духовний центр щорічно проводить у школі-інтернаті. Мої діти побували на ялинці мера в палаці культури «Березіль». Нам як багатодітній родині дали запрошення в школі. Дітям було дуже цікаво, бо тернопільський міський голова Сергій Надал особисто привітав їх, були й подарунки від мера. Приємно, що міська влада не забуває про багатодітних, малозабезпечених. Утішно також, що вже цього тижня закінчився в тернопільських школах карантин і діти із задоволенням приступили до навчання. Радісно було почути, що на Різдво на Тернопільщині відпочиватимуть діти з Луганської і Донецької областей, які зможуть ознайомитися з традиціями проведення в Західній Україні Святого вечора, а діти з нашої області влітку поїдуть на Азовське море. Позитивною подією цього тижня стало урочисте відкриття в райцентрі Козова 32-квартирного будинку для молодих сімей, в новобудові за державною програмою молодіжного житлового будівництва отримали квартири 16 сімей. Радісно і одночасно тривожно, що на Тернопільському озері поселилися майже півсотні лебедів і диких качок. Їх підгодовують, але непокоїть доля пернатих, адже озеро майже все покрите кригою.
Євгенія ЗАБОЛОТНА, лікар-косметолог комунальної установи Тернопільської обласної ради «Центр здоров’я»:
— У понеділок я відзначила свій день народження, багато друзів привітали, подзвонили і з-за кордону. Приємно, що мене пам’ятають. Ще один позитив — ялинку поставили на площі, а навколо неї гуляють і діти, і дорослі. Глянеш — і якось веселіше стає. Тішить те, що я маю таку роботу, бо роблю людям добро. Ми лікуємо людей, робимо їх красивими, коли бачиш ці результати, то цим тішишся, але хочеться, щоб нашим людям жилося так, як зараз в розвинених країнах. От вітали мене друзі із-за кордону. Вони працюють у пенсіонера, і він платить їм досить високу зарплату, можна сказати, для нас це шалені гроші. І в Україні ці люди вже не можуть жити. Приїжджають, залагодять справи — і скоренько туди. І здоров’я там виправляють, бо лікують там наших людей безкоштовно. Погано те, що хоча в нас ідуть такі гарні святкові дні, а ціни на ринку ростуть... Найбільше це відчутно пенсіонерам, малозабезпеченим, тому в людей просто якось настрою немає.
Мирослава СОПРУН, заступник начальника Тернопільського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку:
— Радісно, що є такі свята, як Святого Миколая, Новий рік, Різдво, яким радіють всі — не лише діти, а й дорослі. Нині живу під враженнями свята, під враженням взагалі зими. Особливо її красу помітно за межами міста. Я їздила на ювілей в село Іванківці Лановецького району. Збираючись вже додому, побажала, щоби людина, якій виповнилося п’ятдесят років, у свою книжку життя вписала вже наступні п’ятдесят, маючи можливість розглянути цю красиву природу, засніжені сосни, ялинки, квітучі весною луки. Бо цю красу, напевне, помічають лише приїжджі, а місцеві жителі не мають на це часу. Я, наприклад, ще не встигла побачити нашу ялинку на площі. У селі такий простір, сніги... І хоча погано те, що дороги не розчищені, але я людина, яка прагне вражень позитиву і цей позитив хочу донести людям, а негатив просто не хочу бачити. Не хочу помічати поганого, навіть якщо воно і є, думаючи про те, що погане зміниться на краще, на продуктивніше тому, що дійсно ми цього потребуємо.
