По той бік колючого дроту...

Як жити правильно, знає лише Бог, проте карає суспільство.

У нашому житті немає інструкцій. Часто суспільство диктує нам свої умови, маскуючи їх під правила життя. Проте найчастіше це звичайнісінькі стереотипи, які ще нікого не зробили щасливим.

До закладів обмеження волі потрапляють аж ніяк не за хорошу поведінку. Туди потрапляють за скоєні злочини або ж за кримінальні проступки. Називати злочином протизаконні дії неповнолітньої особи не завжди доречно й правильно. Неправильно хоча б тому, що клеймо злочинця може вкорінитися у свідомість суспільства та самого ув’язненого. Звісно, виправдовувати незаконну поведінку теж нелогічно. Проте є сенс пом’якшити цей факт евфемізмом, щоб порушник закону не асоціював себе зі злочинністю до кінця життя.

Самбірська виховна колонія — одна з кращих у країні. Проте вона все одно залишається колонією. Сюди потрапляють молоді люди зі зламаними долями, розбитими мріями й підрізаними крилами. Молодші вихованці здаються втіленням болю й туги. У свій час усі вони вчинили неправомірні дії проти суспільства. Проте суспільство в боргу не залишилося...

Міжрегіональна академія управління персоналом Криворізького інституту ім. Калнишевського — єдиний навчальний заклад, який погодився взяти на навчання вихованців Самбірської колонії. Інші навчальні заклади, зокрема й місцеві, відмовилися відчинити двері перед ув’язненими. Після цього факту розмови про демократію та рівність видаються голослівними.

Психолог Олександр, який працює з ув’язненими, зазначає, що вони нічим не гірші за своїх ровесників на волі. Ті скоюють ще тяжчі злочини, проте мають батьків, які можуть викупити їх у Феміди. На відміну від них, вихованці колонії є індивідуальностями, які краще розуміють життя, й, відповідно, з ними цікавіше спілкуватися.

Працівники колонії добре ставляться до своїх вихованців. Та чи буде так добре ставитися до них життя? Чи не схиблять знову гарячі голови на життєвій дорозі? Чи будуть у їхньому житті люди, які приймуть їх без упереджень? Багато запитань, на які може дати відповіді тільки життя. Проте для вихованців ці питання повинні стати стимулом знищити стереотипи й не повторити зроблених помилок.

Як жити правильно, знає лише Бог, проте карає суспільство.

Наталя ІСТОМІНА,

студентка Львівського національного університету ім. Івана Франка