Починати треба з малого

Шановна газето «День»!

На одному з уроків української мови я написав твір-роздум на задану тему. У ньому я висловив свою суб’єктивну думку. Зараз надсилаю його вам з надією, що тільки ваша газета може його надрукувати.

«Україна і українці»

Contra spem spero! (Л. Українка)

Хтось, коли лунає слово «Україна», подумки уявляє буденну картину. Сірість, аграрність, вічне останнє місце. Але все це — верхівка величезного айсберга. На дні схована велика країна, з її стародавньою історією, гостинним і добрим народом, мелодійною українською мовою, саме українською, а не суржиковою. І щоби це відчувати, бачити, знати — треба вчити нашу історію. Добре свого часу сказав Михайло Грушевський, перший президент УНР: «Людина, котра не пам’ятає свого минулого, не варта майбутнього».

Дехто цього не зрозумів... Вони люблять Україну тільки на словах. Розмахувати жовто-блакитними прапорами — це не те. Усе набагато глибше. А коли це «глибше» зрозуміє кожен громадянин нашої суверенної України, коли зміниться ментальність «постсовєтського» товариша, коли до влади прийдуть нові люди (не зі старої партійної номенклатури), тільки тоді Україна зможе вийти зі складної соціально-економічної ситуації, в яку її привело правління так званих патріотів, які колись присягалися на вірність КПРС. Ми повинні пройти цей перехідний період, цю скруту, розкрадання національного майна, отримання панамських паспортів і виїзду за кордон, начебто для політичного притулку.

Лише тоді ми станемо людьми, що дивляться і орієнтуються на Європу, на світ, але не втрачаючи власних позицій.

Якщо все так буде (погляд оптиміста), то буде рух на захід, а не до «старшого брата». Нам треба не озиратись назад, а йти вперед, тільки до перемоги. А перемога — буде! Але починати до неї йти треба прямо зараз.

Починаючи хоча б з мови...

Тарас ЛОПУШАНСЬКИЙ, учень 11-го класу с/ш № 101 Київ