«Починаєш цінувати прості речі»

Багатьох чоловіків на Сумщині мобілізують до армії, тож не за одним великоднім столом порожнітиме місце глави сім’ї. У щоденних молитвах найперше прохання — Боже, захисти Україну і вбережи її від війни.

Інна ПОЛОВЬЯН, держслужбовець:

— Засмучує те, що зараз доводиться жити у стані постійного хвилювання: за долю країни, за те, що мій народ знову обманюється у своїх  очікуваннях. Хвилююся, що відбувається скорочення штату і я можу втратити роботу. Турбує питання, як моя сім’я зможе оплачувати нові підвищені комунальні тарифи, коли заробітну плату ніхто не планує збільшувати. Хвилююся як дружина, що мій чоловік може будь-якої миті змушений іти воювати... Радує ж те,  що прийшла весна, що мої рідні та близькі зі мною поруч і здорові, що у моїй родині панує взаєморозуміння й любов. Що влітку я зможу дивитися на квіти, посаджені мною, і радіти їх цвітінню...

Сергій АЛЕЩЕНКО, журналіст:

— Думаю, що ця весна не буде для нас спокійною. Ймовірно, слід очікувати масштабних провокацій, особливо 9 травня. Як їм запобігти? Головне — позбавити цю дату державно-політичного змісту і перевести у сімейну площину (як це було до того, як 9 травня стало офіційним «святом»). В історії кожної родини і на Заході, і на Сході є ті, хто загинув.

Микола ДОЛОД, солдат Сумського полку реактивної артилерії:

— Мені 36 років, маю дружину і двох дітей. З нашого села чомусь саме мене єдиного призвали до війська. Увесь час думаю про малих, зараз дружина сама залишилася з ними. З кожним днем наближається час, коли потрібно буде саджати городину, у нас багато землі, оскільки з неї лише й живемо: як же мої будуть без мене справлятися?

Дуже вдячний тим людям, які допомагають нашому полку. Адже дійсно маємо потребу в деякому спорядженні, як-от, у спальних мішках, карематах. Знаємо, що сумські учителі перерахували для нашого полку свій одноденний заробіток, це дуже суттєва підтримка, адже вже завтра вирушаємо на полігон...

Олексій ЗАХАРЧЕНКО, заступник голови Сумського прес-клубу:

— Радує, що прийшла весна. Прокидається природа, прокидаються люди. Прокидаються місцеві політики — адже наприкінці травня вибори, і не лише президента. Суми обиратимуть також міського голову. Наявність навколо всього цього великої кількості бруду і підкилимних домовленостей не радує, але й не дивує — професійна звичка. Сподіваюся, що навколишній світ стане в результаті кращим. Хоча б трішечки. Намагаюся не забути, як це — щиро сподіватися, вірити, радіти. Дуже допомагає донечка — для неї це лише третя в житті весна, і дивлячись у її очі, я бачу щиру радість від весняної квітки, синього неба чи співаючої пташки. А також — щиру впевненість у тому, що все буде якнайкраще. Тож розчарувати її я не маю права.

Володимир НЕЛАСИЙ, слюсар ТОВ «АрмаПром»:

— Є фундаментальні цінності, а є штучні, набуті. У час, коли постає питання життя і смерті, штучне відмітається, починаєш цінувати прості речі — родючу землю, завдяки якій буде врожай, а значить, перезимуємо; дружну родину, яка завжди підтримає, що б не сталося; стосунки з колегами на роботі, які допоможуть, підкажуть, підстрахують. Криза мине. На життя заробимо. Головне, щоб паростки оновленої держави, политі жертовною кров’ю героїв, не загинули, а щедро зійшли.