«Подарунок від «Дня» – це стимул...»

Війна, яка триває попри перемир’я... Неєвропейська підготовка до виборів... А ще благодійність, що об’єднує, волонтери, які працюють вже п’ять місяців без упину, музиканти, які шукають точки порозуміння між мешканцями Східної і Західної України... Про це — рівненські експерти.

Юрій ДЮГ, координатор групи волонтерів «Допомога армії — Рівне»:

— Хоч офіційно Президент анонсує черговий режим тиші під час перемир’я, та війна триває. І хлопці на сході дуже потребують допомоги земляків. Ситуація із забезпеченням армії складна. Навіть відомий волонтер та радник міністра оборони Юрій Бірюков (відомий також як Фенікс) прямо каже, що в країні поки що нема потужностей, щоб забезпечити всю мобілізовану армію новою формою. Тому наші рівненські волонтери працюють далі, вже п’ять місяців без упину. Ні втома, ні мороз цьому не заважає. І вдячність хлопців не має меж. Наприклад, типову ситуацію можу описати у спілкуванні з одним бійцем. «Поїхали б ми воювати в літній формі, кирзових берцях та старих бушлатах. Без шапок. А так є волонтери, допомагають, годують і вдягають», — каже він. 

«Хлопці, це не волонтери. Це народ України. Так, не всі хочуть і мають можливість допомагати, кожен робить, що може. Але такі люди разом із бійцями — це і є нова Україна. Народу ж відступати нікуди», — відповідаю.

За тиждень мобілізували фінансові резерви і назбирали грошенят на теплі військові речі для солдатиків — нові шапки, комбінезони, теплі парки, трохи ранців, трохи спальників. Не так багато, як хотілося б, адже у час перемир’я багато хто думає, що армії допомагати не треба, і грошей стало надходити менше.

З позитивного відзначу, що в Рівному нарешті почнуть проводити курси з бойової медицини. Волонтери «Допомога армії — Рівне» та спецпризначенці мають багато практичного досвіду з надання першої допомоги в бойових умовах. Ці навички дуже цінні не тільки для бійців, а й для усіх громадян. Адже кожен, хто хоче миру, має бути готовим до війни. На жаль, через брак часу волонтери не можуть поділитися знанням з усіма охочими. Винятком є лише невеликі 20-хвилинні консультації, які надає керівник медичного напряму «Допомога армії — Рівне» Юрій Поліщук. Одна з таких відбулася днями для представників медичної галузі. Але волонтери хочуть розпочати цикл тренінгів для мешканців міста та запустити соціальну акцію, де отримані знання усі учасники передаватимуть далі своїм друзям і знайомим. Перший тренінг відбудеться вже наступного тижня.

Олександр ХАРВАТ, фотохудожник:

— Найбільшим негативом залишається ситуація на сході країни. Дуже прикро, що Захід, на який так розраховували, нічого конкретного не робить. Я нещодавно повернувся зі Словаччини, де працював у журі міжнародного фотоконкурсу. Там підтримують українців, співпереживають їм. Але політики, знову ж таки, не роблять якихось кроків, щоб допомогти.

Поганим вважаю перебіг передвиборчої кампанії. У Рівному банери від кандидатів у депутати розміщено вже у два поверхи. Це ж величезний бюджет. І це тоді, коли в країні нема грошей. Певна річ, витрачені кошти захочуть повернути. У словацькому містечку, де я був, також готуються до виборів, щоправда, місцевих. Але там усе по-іншому. І реклами чомусь нема. А ще місцеві мешканці виглядають спокійними, бо відчувається стабільність.

А з позитиву відзначу оптимізм наших людей, які знаходять можливість допомагати армії. Все-таки ця війна певною мірою об’єднує.

Гарних емоцій мені також додав Міжнародний поетичний фестиваль Terra poetica, який відбувався в Рівному. Автори з Британії, Шотландії, Уельсу, США, Ізраїлю, Македонії, Естонії, Болгарії, Польщі та інших країн читали власні твори. Звісно, вони декламували не як актори. Але це були неприкриті емоції, які вражали щирістю. Та, мабуть, найприємнішою стала новина від газети «День». Я брав участь у фотоконкурсі та, виявляється, виграв приз. Про це дізнався вчора. Певна річ, мене запрошували на відкриття фотовиставки. Натомість я в той час мав бути у Словаччині, тож на дійство не потрапив. А тут з’ясувалося, що виграв поїздку в Будапешт. До речі, приз отримав за світлину, де художник Юрій Нікітін пише картину про переможну битву під Оршею 1514 року. Адже саме тоді військо, яке очолював князь Костянтин Острозький, розбило армію Московського князівства. Думаю, це символічно.

А такий подарунок від газети «День» — це стимул, натхнення і вдячність.

Андрій ЛЯШУК, лірник:

— Я взяв участь у фестивалі «Із країни в Україну». Він триває у звільнених містах Донецької та Луганської областей. У рамках проекту відбулося вже декілька виїздів. Долучитися до цього мені запропонував Юрій Журавель, лідер гурту OT VINTA. Він не раз туди їздив із концертами і сказав, що пісні лірника були б дуже доречними. У результаті я побував у Красноармійську, Костянтинівці та Артемівську. У рамках фестивалю там проводили майстер-класи, зокрема, з писанкарства, виготовлення ляльок-мотанок, плетіння коників із соломи, демонстрували українські фільми, а також влаштовували концерти. Я грав на лірі, також був ще один кобзар і бандурист. Приємно здивувало, як нас зустрічали тамтешні люди. Сприймали навіть краще, ніж вдома. Коли грав на лірі, збиралися і дорослі, і діти. Казали, що ніколи такого не бачили, а ще ставили багато запитань. Так, за годину я разів п’ятдесят відповідав, як називається мій інструмент. У нас люди слухають ліру і дякують, а на сході по-іншому. Люди хочуть ще й поспілкуватися. Під час поїздки познайомився з одним блогером. Він написав, що музичний інструмент — то іноді краще, ніж зброя. Я це теж відчув. Насправді є не так багато речей, які є спільними для сходу і заходу. Люди по-різному ставляться до однакових явищ, виникають протиріччя. Однак коли я співаю про Матір Божу Почаївську, це сприймається всіма, бо найближче до порозуміння. Тим, хто живе в Донецькій та Луганській областях, така українська культура подобається. Вони хочуть бути причетними до неї.

Цікаво також, що найбільше патріотів там серед жінок. Поспілкувався з представницями організації, які допомагають пораненим. А коли вже повертався додому, мені зателефонувала жінка з Артемівська і просила, щоб я знову приїздив і прочитав лекції про лірництво. Це гарна ідея. Але до її реалізації потрібно добре підготуватися.

Микола ГЛОТОВ, виконавчий директор РОГО «Комітет виборців України», адвокат:

— 16 жовтня набув чинності Закон «Про очищення влади». Він може й потрібний, я цього не заперечую. Впевнений, що владу слід очищати. Але я також переконаний, що ціль не виправдовує засоби. Так, мене обурило, в який спосіб цей закон ухвалювали. Зокрема, маю на увазі те, що проект закону, підготовлений до другого читання, навіть перед самим голосуванням на сайті парламенту не з’явився. Тобто люди, які стояли на вулиці під стінами парламенту і вимагали його прийняття, навіть не розуміли, про що йде мова. Фактично громадськість позбавили можливості розкритикувати недоліки законопроекту. Це не демократичні, а авторитарні методи, які були притаманні попередній владі. На жаль, їх використовує і нинішня. Посадовці та депутати забувають про те, що демократія — це можливість вільної дискусії й обговорення із суспільством важливих рішень перед їхнім прийняттям. Тому набуття чинності закону, який, на мою думку, може призвести до політичної розправи над неугодними, це те, що останнім часом відбулося негативного в Україні. Діючі депутати вкотре показали своє обличчя і те, що вони не готові обговорювати з суспільством власні рішення перед ухваленням. Це погано. Сподіваюся, вибори це змінять.

Щодо позитивів останніх тижнів, то їх декілька. Мене радує те, що виборці з Донеччини та Луганщини, які вимушені були залишити свої оселі й переїхати в інші області, завдяки відповідній постанові ЦВК, отримали можливість проголосувати там, де вони нині перебувають, подавши до органів Державного реєстру виборців лише паспорт і заяву. І другий позитив: набув чинності закон «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Відповідно до нього, банки та інші фінансові установи скасовують переселенцям пеню і штрафи, нараховані на основну суму заборгованості за кредитними договорами. Це дещо полегшить їхнє матеріальне становище.