Погане змінюється на краще, а хороше запам’ятовується

Цього тижня позитиву жителям Тернополя додав емоційний концерт гурту «Океан Ельзи», а також те, що нарешті після довгих зливних дощів із-за хмар визирнуло сонце й трохи потеплішало. Для випускників цей тиждень став останнім для підготовки до прощального шкільного балу. Вже стало доброю традицією те, що протягом останніх років багато юнаків і юнок одягають на це свято українські національні вишиті костюми. Заплановано на кінець тижня й чимало заходів, присвячених Міжнародному дню захисту дітей. До речі, майже шістдесят тернопільських школярів уже відпочивають у Міжнародному дитячому центрі «Артек». Зміна, яка розпочалася цієї середи, пройде під гаслом «Із днем народження, Артеку!» Щодо негативів, то через політичні амбіції Тернопільщина й надалі живе без бюджету. Дійшло до того, що перший заступник голови облради зібратися на сесію і нарешті ухвалити головний фінансовий документ життєдіяльності регіону закликає депутатів із радіоефіру.

Павло АНДРУШКІВ, працівник виконавчого апарату Борщівської районної ради, депутат райради:

— Про погане не говоритимемо тому, що воно, так би мовити, буденне й змінюється на краще. І саме хороше запам’ятовується. Це — позитивні емоції, зрештою, це — результати нашої роботи. У середу в Борщові відкрито Центр з надання адміністративних послуг населенню. Це — крок уперед, щось нове, й чекаємо, що щось особливе буде в роботі цього Центру. Там разом працюватимуть фахівці різних напрямів. Це також важливо, бо інколи буває так, що люди з різних управлінь і відділів мало знайомі між собою, хоча виконують важливу роботу. У суботу відзначатимемо Міжнародний день захисту дітей, а впродовж 31 травня та 1 червня на базі нашого районного пансіонату «Лісова пісня» проходитиме обласна спартакіада держслужбовців. А ще приємно те, що представники нашого району включені в делегацію для поїздки в Сербію на запрошення тамтешньої української громади.

Ольга ВАСИЛИШИН, заслужений працівник культури України, директор Музею-cадиби Леся Курбаса, с. Старий Скалат Підволочиського району:

— Отримую великий заряд енергії, коли спілкуюся зі своїми друзями, однодумцями. Зараз готуємося до відзначення 500-річчя міста Скалата. Звісно, наш Старий Скалат давніший. Коли турки спалили його, то люди оселилися в іншій місцині. А потім дехто повернувся назад, шкодуючи за своїми землями. Отож і маємо Скалат і Старий Скалат. Зараз настрій дуже піднесений. У школі канікули, й вже після останнього дзвоника почались екскурсії. От і вчора до нас приїхали майже шістдесят дітей, а завтра в нас екскурсія зі студентами технічного коледжу. Життя пожвавилося, бо взимку відвідувачів було мало. Я взагалі живу музеєм, тим, що маю чудову можливість популяризувати нашого земляка, реформатора українського театру Леся Курбаса. Про нього, можна сказати, все вже досконало вивчила. Гадаю, в нашій області ніхто більше не може розповісти, аніж я, бо вже відходять ті старі краєзнавці. Наприклад, я колись черпала багато від нашого відомого краєзнавця, громадського діяча Ігоря Петровича Герети, який є автором експозиції нашого музею. Так хотіла завжди з ним поспілкуватися, але його вже нема... на жаль. А тепер уже до мене їдуть. Після 125-річчя Леся Курбаса, яке ми відзначали минулого року, я закінчила писати про нього книжку «Лесь Курбас — син Галицького краю». Це монументальна робота про його багатогранну постать і людей, які оточували генія в театральному й повсякденному житті. Щоб це видання побачило світ, потрібно двадцять тисяч гривень. Під час передвиборчої кампанії один із кандидатів пообіцяв виділити такі кошти. Я тішилася, мов дитина, проте своєї обіцянки він так і не дотримав. Не знаю, чи вдасться знайти спонсора, але, може, доля мені ще всміхнеться. Я переконана, що книжка стала б в пригоді й педагогам, і студентам.

Олександр ФІЛЬ, голова громадської ради з питань екології та житлово-комунального господарства Тернопільської міськради:

— Я хотів би зупинитися на двох подіях всеукраїнського значення, але які торкаються громади Тернополя й області. На базі нашого Національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка відбулася Міжнародна науково-практична конференція «Подільські читання». У ній взяли участь науковці, представники природоохоронних організацій України, Білорусі, Польщі. У рамках заходу відкрили меморіальну дошку заслуженому природоохоронцеві України Миколі Петровичу Чайковському, завдяки якому на Тернопільщині створено понад 300 заповідних територій і об’єктів. Зокрема й Національний парк «Дністровський каньйон», який — серед семи чудес України. Барельєф виготовив відомий тернопільський скульптор Роман Вільгушинський. Але без допомоги людей доброї волі ми не змогли б втілити свій задум. На наше прохання долучитися коштами до доброї справи відгукнулися науковці педуніверситету, всі члени нашої громадської ради, екологічний клуб «Край», представники бізнесу, природного заповідника «Медобори», який з’явився теж завдяки Миколі Чайковському. Але, на жаль, ми досі ще не зібрали всієї суми. А що поганого? Те, що влада Тернополя відмахується від вирішення екологічних проблем міста. Такий висновок зробили громадські екологічні організації. Громадська рада сформулювала перелік проблемних питань по напрямах роботи з твердими побутовими відходами, водопостачання, по зелених насадженнях, але вже третій тиждень, як обіцяна зустріч із заступником мера — паном Стемковським — так і не відбувається. Керівництво міськради уникає таких зустрічей з громадськістю. Також уже два роки ми ніяк не можемо зустрітися з міським головою, незважаючи на офіційні запити.

Мар’ян ТАТУСЬКО, будівельник і дизайнер паркових споруд, с. Буцнів Тернопільського району:

— Нещодавно ми з дружиною Зоряною переїхали зі Львова й оселилися поблизу Тернополя. Одразу ми вагалися, чи переїжджати, чи залишитися у Львові, адже потрібно було шукати роботу в майже незнайомому для мене Тернополі. Але тепер розумію, що вчинили правильно. Ми живемо в мальовничому місці, слухаємо, як співають пташки, милуємося квітами, а нові друзі-тернопільці допомогли з роботою. Ось такий позитив! Та й Тернопіль, де народилася й виросла моя дружина, — гарне світле місто з позитивною енергетикою. Тут чудове озеро, практично в центрі. Сюди приїжджають відпочивати, до речі, й львів’яни. А що поганого? Намагаюся навіть про це не думати.