Помилок Президент зробив набагато більше,..
.. .ніж про це йшлося у статті Володимира Стуса «Помилка Президента» («День», № 82). Про одну з них йдеться у статті Петра Іжика «Зниження статусу», надрукованій вже наступного дня. Суть її стисло розкривається у підзаголовку: «Підприємців не залучають до обговорення ухвал уряду».
Втім, увагу влада не звертає не лише на підприємців, а й на науковців. Кілька місяців тому у «Дні» була опублікована стаття за підписом десяти докторів наук, що мають досвід роботи в університетах Західної Європи та Північної Америки. У ній висловлювались думки цих фахівців щодо реорганізації системи наукових досліджень в країні, у чому є нагальна потреба. Відгуки науковців на цю статтю друкувались у газеті протягом тривалого часу. Та от відгуків від Президента, прем’єр-міністра, міністра науки і освіти та відповідного комітету Верховної Ради ані науковці, ані читачі не дочекалися й досі...
Коли із своїми друзями-енергетиками ми обговорюємо нещодавно прийняту Програму розвитку української енергетики до 2030 року, то вони кажуть: «Якби в країні застосувати найкращі розробки вітчизняних й закордонних вчених у цій галузі, то Україні не було б будь- якої потреби імпортувати жодного грама нафти, жодного кубічного міліметра газу». На мої умовляння написати про це у «День» вони відповідають категоричною відмовою: «Немає сенсу витрачати час і нерви — все одно щось у нас змінити неможливо!».
Вкрай неефективно працює в Україні такий потужний для розвитку економіки у розвинених країнах інвестиційний механізм, як лізинг.
Приклади можна наводити ще й ще. Проте зробимо перший висновок: у нас працює вкрай недосконалий, прихований, як і раніше, від громадськості, кулуарний механізм розробки й прийняття рішень, які здебільшого приймаються не в результаті глибокого наукового аналізу, а під впливом хитромудрих підкилимових ігор. Аби докорінно змінити ситуацію, тобто вдосконалити механізм прийняття рішень, слід, на моє глибоке переконання, зробити наступне: рішення із стратегічних питань мають прийматися виключно після проведення грунтовно підготовлених нарад за участі Президента, прем’єр-міністра, міністрів відповідних міністерств та інших високопосадовців, від яких залежатиме, яким бути рішенню. Найголовніше завдання співробітників Секретаріату Президента у таких випадках — забезпечити участь у нараді представників професійної громадськості, яким була б надана можливість висловити усі існуючі в країні точки зору щодо способу вирішення тієї чи іншої проблеми. Тільки вникнувши у суть висловлених фахівцями пропозицій, поставивши їм запитання й отримавши вичерпні відповіді, високопосадовці можуть приймати рішення свідомо й відповідально. Після прийняття рішень необхідно призначати відповідальних за виконання цих рішень осіб, які мають періодично звітувати про хід виконання.
Не потрібні владі й вітчизняні винахідники — вчені, конструктори, аматори. Лише жалюгідний відсоток їхніх розробок запроваджується у виробництво. Через це рейтинг нашої держави на міжнародній арені незрівнянно нижчий від можливого, а ми з вами живемо набагато гірше, ніж могли б жити.
Завершую ці нотатки двома прикладами, що демонструють цілковиту зневагу влади до думки й потреб громадян країни.
З власної ініціативи Інститут української мови НАН України провів моніторинг на предмет встановлення рівня мовної культури тележурналістів. Висновків вчені дійшли невтішних. А чи відомо вам бодай щось про реакцію на результати цього дослідження з боку влади, зокрема від Держкомтелерадіо? Отож-то й воно!
Серед нас, громадян України, є чимало й тих, які телепередачі можуть дивитися, але чути звуки, що линуть з телеприймача, не в змозі. Радіоприймач для них — річ взагалі непотрібна. Це люди з вадами слуху. Ще минулого року звернулися вони до Президента України з проханням створити для них бодай один-однісінький телеканал. Від Президента з цього приводу — ані пари з вуст.
Вірити після усього щойно висловленого, що влада мене поважає, до мене прислухається й мною опікується, категорично відмовляюсь. А ви?
