Попрацювати на благо... Iспанії?
Принципова різниця американського й українського бізнесу полягає в тому, що в США надприбуток з’являється із СУПЕРІДЕЇ. Придумав Білл Гейтс Windows для ПК — і став мультимільярдером, придумав Мак-Доналдс швидке харчування — і став мультимільйонером. В Україні ж (у 95 випадках зі 100) надприбуток виникав (і виникає!) з ОБМАНУ держави та її громадян (тобто не із суперідей, а з суперзв’язків, суперпільг, супербартеру, суперофшорів, суперконтрабанди, супертіньової приватизації, суперхитрих судових позовів і т.д.).
Найстрашніше те, що все це бачить і розуміє підростаюче покоління: недаремно, за даними різних соціологічних опитувань, від 40 до 70% молоді й осіб до 35 років висловлюють бажання жити або працювати за кордоном.
Багато ЗМІ охоче розмірковують про інертність і низьку соціальну адаптацію українського суспільства, про неприйняття переважною його більшістю принципів ринкової економіки. На цій основі робиться висновок, що саме нинішня вузька олігархічна частина українського суспільства виявилася найпридатнішою для «нового ринкового життя». Та це не так! Величезна активна частина пересічних громадян України пристосувалася не гірше. Але по-своєму. Їхня «відповідь Чемберлену» була проста, але ефективна: кілька мільйонів працелюбних і майстерних поїхало працювати до Європи на будівництві й у сфері послуг, а сотні тисяч розумних — до США, Канади, Німеччини, Ізраїлю, де успішно працюють у наукових і проектних інститутах. Поїхали тому, що держава не може (та й не хоче) їм платити відповідно до їхньої високої кваліфікації.
Якщо й далі так піде справа, то практично всі золоті руки та золоті голови України поїдуть до чужих їм Америки й Німеччини, Іспанії й Італії, Канади й Ізраїлю; там наполегливо та плідно працюватимуть на благо цих країн, зроблять їх ще могутнішими й процвітаючими. А українські міністри, як і раніше, приїжджатимуть туди, щоб випросити черговий кредит, на який вони зможуть купити вироби, винаходи й розробки, виконані українськими громадянами.
