Позитив переможе!
Комусь — політика, комусь — наука, а для когось — творчість. Цього тижня традиційно — як хороше, так і погане. Контексти різні, але найголовніше— це перемога позитиву.
Анатолій ПУЛУДА, керівник Українського центру кільцювання птахів, співробітник Інституту зоології, експерт Українського товариства охорони птахів:
— Приємна подія, яка сталася на цьому тижні: з понеділка у нас почалася орнітологічна експедиція в межах Київської і Чернігівської областей. Вона вже друга цього року. Зараз ми працюємо над охороною одного з видів птахів — прудкої очеретянки. Я є національним координатором з виконання Україною Меморандуму з охорони прудкої очеретянки. Чисельність цього птаха протягом останніх 50 років катастрофічно скоротилась. Цей вид знаходиться під серйозною увагою орнітологів усього світу. Справа в тому, що він дуже чутливий до середовища. Це повинні бути низинні первісні болота. Але протягом останніх десятиріч унаслідок втручання і впливу людини у ці водні системи в болотах домінують очерет, рогоз, тобто такі рослини, які своєю появою реагують на забрудненість річки. У Київській і Чернігівській областях залишилася дуже невелика кількість прудкої очеретянки. Ми знаємо всього-навсього 8 територій, де цей вид мешкає. Усі ці території ми обстежуємо, складаємо цифрові карти, визначаємо загрози і розробляємо заходи, які б звели ці загрози до мінімуму. Якраз сьогодні нам пощастило, і ми на кордоні між Київською і Чернігівською областями знайшли дев’яте невеличке поселення прудкої очеретянки. Це дуже приємна подія.
А стосовно неприємних подій, то ми вже протягом цілого останнього року провидимо серйозну боротьбу з одним із підрозділів Державного комітету з водного господарства — «Волинь водгосп». На їх думку, вони хочуть посприяти річці Прип’ять, позбавивши її заболоченості методом поглиблення русла. Справа в тому, що насправді така діяльність призводить до того, що заплава висихає, тоді як вона відіграє важливу екологічну роль, виступаючи як резервуар для води. Ми вважаємо, що ця робота недоцільна, бо вона шкодить заплаві. Це з урахуванням того, що зараз Україна входить у список країн, де відчувається дефіцит води. А робота підрозділу Державного комітету на кілька років коштує 11 млн. гривень. До того ж, водно-болотні угіддя, де проводиться робота, входять до списку угідь міжнародного значення. Окрім того, зараз там створюється Прип’ятський національний парк, родзинкою якого як раз і має стати заплава річки. Висушення заплав — це справжня загроза національній безпеці України, адже часто на цих місцях виникають торф’яні пожежі. І от якраз у понеділок мені зателефонували наші колеги, співробітники Львівського національного університету імені Івана Франка. Вони виїхали на Прип’ять і побували в тій ділянці, де проводилися меліоративні роботи. Виявляється, заплава, як ми і прогнозували, суха, і наші колеги стали свідками жахливої пожежі. Це неприємна подія. Але зараз ми сидимо на природі — біля вогнища і наметів, хочеться вірити в краще.
Микола ЗАКУСИЛО, письменник, художник:
— Найголовніша позитивна подія у моєму житті, що сталася протягом останнього тижня — це те, що я нарешті закінчив п’єсу. Вона називається «Пісок часу (О)». «О» — в якості символу окраїни, України. Ця літера — це символ сонця, світла, у якому відбувається динамічний розвиток яйця (геосоціального організму). Культ яйця у нашому часопросторі — це надзвичайний феномен. Недарма більшість старовинних пісень починається з цієї літери або вигуку. Страх часу мене мучить, як і кожну людину. Я думав над цією п’єсою протягом 5 років, писав протягом 3-х місяців і зараз нарешті її завершив. Це філософська драматична п’єса на три дії. Коли я вже виписався, то ніби звільнився і заново відродив себе. Я вичерпав тему часу і повністю звільнив себе від неї. Якраз цього тижня я дописав кінцівку п’єси, а тому дуже щасливий. Негатив я вбачаю у тривозі, яка відчутна у всесвіті, вона не дає спокою. Постійне відчуття трагізму. Мені навіть сняться тривожні сни. Особливо запам’яталися мені два з них. В одному з них наснилося, що палає будинок, а в ньому — моя перша любов. Я кинувся в той будинок, її врятував, а сам обгорів. Наступного разу мені наснилося, що мене вбили ножем у серце, а з того ножа виросло дерево, а очі стали зорями. Я намагаюся ці сни розгадати, але це дуже складно. Я думаю, це якісь символи, над якими ще доведеться подумати... От такі тривожні симптоми. Але, як на мене, це скоро минеться.
Руслан ШИЙКА, тележурналіст, канал новин «24»:
— Ще донедавна за своїми переконаннями і поглядами я підтримував праві політичні сили, які були представлені у Верховній Раді. Тепер мені всіх їх хочеться приставити до стіни за ті нісенітниці, які вони говорять. За останній тиждень це бажання загострилося. Щоразу, коли мені доводиться чути їх у Верховній Раді, мене нудить від їх слів. Невже вони думають, що всі навколо такі дурні? Зараз ми не знаємо, що криється під ковдрою домовленостей — а домовляються політики вже тиждень, при цьому в ефір виносять дуже мало. За цей тиждень я помітив, що «обробка» мас стає все інтенсивнішою. Якими б не були офіційні заяви щодо старту передвиборчої кампанії, вона вже почалася.
