«Позитивом по вірусу»

Анна ЛIЩИНА, засновниця проєкту «Валіза див», кравчиня:

— Усе ж таки добре, що за вікном весна, прекрасно, що цього тижня був дощ, бо землі потрібна волога і в неї свої графіки, які неможливо перенести чи скасувати... Навіть перебуваючи вдома на карантині (я розумію, що так треба!), ми всі чекаємо на тепло і вчимося бачити й радіти дрібницям.

Пандемія — це гарний момент нарешті задуматися, що всі ми живемо на одній планеті. Є речі, на які ми не можемо вплинути, тисячі смертей від вірусу, звісно, засмучують, але — парадокс — саме це згуртувало багатьох, незалежно від країни і віри. Це ніби планета нам сигналізує: «Хочете далі жити — думайте!»

Я не знаю, хороше це чи погане, але останні дні я з п’ятої ранку і аж до вечора сиджу за роботою: захисні бавовняні маски, які минулого року шила в рамках проєкту «Дихати по-людськи», тепер знову дуже запитані. Тоді я малювала викрійки і тестила на собі, не маючи такої стратегічної мети, як зараз. Щоправда, на частину виручених від продажу масок коштів планували придбати саджанці дерев та поліпшити екологічний стан міста, та наприкінці літа почалася моя «лавандова історія» (про лавандову клумбу та відкритий громадський простір у забутому парку в селищі, де живу), зараз теж задумуюся над тим, щоб із частини коштів, виручених із продажу масок, створити маленький фонд із користю для нових ініціатив у селищі.

Намагаючись абстрагуватися від цього умовного апокаліпсису, не думаю про погане. Для цього, мабуть, і шию саме різнокольорові маски. Вони теж несуть якусь місію — не просто однокольоровий нудний захист, а демонстрація, що все буде добре. Чорно-червоні, у квіточку чи з ведмедиками, мої маски з девізом «позитивом по вірусу» вже починають «ходити» по Кропивницькому, люди радіють...

І ще одне: усвідомлення факту, що ти суспільно корисний, додає радості й приємності, незважаючи на складний період.

Iван ПОЛIЩУК, організатор бігових заходів у Кропивницькому, директор KropHalfMarathon:

— Минулого тижня наша бігова спільнота нарешті погодила з відділом фізичної культури та спорту міської ради Кропивницького маршрут четвертого півмарафону. Він пролягатиме історичною частиною міста, матиме більше коло, і це справді досягнення, над яким ми працювали більше двох років.

Із поганого — довелося перенести святкування дня народження нашого бігового клубу (це 28 березня). Поки навіть і не плануємо наступну дату, бо важко прогнозувати, що буде далі. А планували дуже багато.

Погано й те, що в Україні скасували пасажирські перевезення, адже мої батьки живуть не в Кропивницькому і мені б хотілося допомогти їм у цей складний час...

Через карантин ми скасували тренування нашого клубу, і я трохи хвилююся з приводу продовження занять, адже мотивувати займатися спортом без особистого прикладу дуже важко. Тому ми й започаткували челендж «біжи від вірусу». За його умовами, кожен має сфотографувати себе на одиночній пробіжці й викласти в сторіз фотографії з хештегом #біжувідвірусу.

А щоб долучитися до загального «порятунку світу», я запропонував на своїй сторінці у «Фейсбуці» допомогу стареньким — якщо хтось знає людей, чиї діти не можуть їх провідати, я можу сходити до аптеки чи купити продукти за них.

Олег ЧАБАН, бджоляр:

— Для мене позитив сьогодні — це здатність українців уже вдруге з 2014 до самоорганізації. Це дуже потужна синергія. В нас є загроза, і з’являються замість паніки суспільства волонтери. А це маяки, на які орієнтується безвольний люд. Бо існує потреба у лідерах, які не говорять, а роблять. Це справжня ознака європейського громадянського суспільства! Якщо виникають загрози, завжди є люди, здатні організувати опір. І це класно.

За кілька днів до запровадження карантинного режиму в Кіровоградській обласній лікарні мені довелося спілкуватися з медичним персоналом (і з медсестрами, і з лікарями). Був вражений їхньою готовністю стати на захист здоров’я жителів області та дати відсіч коронавірусній хворобі. Так само, як у 2014 році військові отримували мізерну платню, проте захищали країну, медики сьогодні, розуміючи небезпеку хвороби, готові на самопожертву. Дезертирів немає!

До поганого належить, на мою думку, стабільне існування в країні різних за ідеологією світів, парадигм, що ніколи не зможуть дійти до консенсусу. Ми маємо досить багато роботи, щоб здійснити українську мрію, — збудувати єдиний простір для українців.