Практичний песимізм або мужицька арифметика

Обіцянки, обіцянки і ще раз обіцянки... Цих обіцянок ми наслухалися більше, ніж досить. Обіцянок про швидке поліпшення нашого життя нам надавали прем'єр-міністри, які щорічно мінялися, депутати Верховної Ради, місцеві губернатори і багато, багато інших власть імущих. Обіцянок було так багато, що тепер навіть важко пригадати, хто і що кому обіцяв.

Мені, 75-літньому, хочеться зачепити питання пенсійного буття, мужицької, так би мовити, арифметики.

Не знаю, може наші фінансисти винайшли нові закони для математичних розрахунків, незнані пенсіонерам? Це за цими «новими» математичними законами статистика дає нам дивовижні цифри підвищення нашого «добробуту».

По-моєму, немає ніякого сенсу говорити про тих пенсіонерів, яким призначено пенсію, що перевищує 1000 грн. Їх цілком задовольняє підвищення пенсій на 7,5%. Адже підвищували її цього року вже аж тричі! Мене ж підвищення задовольнити не може, оскільки за цей же період часу інфляція становила 18,7%. Це офіційна статистика. Мужицька ж статистика говорить про те, що відсоток інфляції набагато вищий.

Як же я використовую свій місячний бюджет — 89 грн. 24 коп.? За комунальні послуги і телефон я плачу щомісяця 27,04 грн. Слава Богові, поки що нас не позбавили 50% пільг. Відмовлятися від оплати комунальних послуг я не збираюся, оскільки розумію, що і від моїх мізерних гривень залежить зарплата тих, хто працює, і пенсії старих та інвалідів. З огляду на стан здоров'я, мені доводиться купувати щомісяця ліки на 31,62 грн. Інша частина пенсії йде на харчування — 30,58 грн., яке складається з такого місячного раціону: геркулес — 3,2 грн., гречка — 4 грн., хліб — 7 грн., цукор — 2,65 грн., картопля — 8 грн., олія — 2,4 грн. Залишається 3 грн. 13 коп. На що їх використати? Купити овочі чи ковбасу «собача радість»? А може підремонтувати туфлі, що розлізлись?

Пане міністре праці і соціальної політики, порадьте, будь ласка, як мені і подібним до мене використати такий «великий» залишок?

Орієнтовний розрахунок вартості мінімального споживчого бюджету для такого, як я, за нинішніми цінами показує, що мені для більш- менш нормального існування потрібно не менше 300 грн. Це вище прожиткового мінімуму, встановленого Верховною Радою. Сподіватися на те, що наші пенсії буде доведено наступного року до мінімального прожиткового рівня, немає ніякого сенсу. Ми знову почуємо, що в уряду немає необхідних грошей. Дев'ять років ми чекаємо на підвищення пенсій і прийняття закону, який встановлює розмір пенсій відповідно до трудового стажу, але нічого не змінюється.

Володимир МИГАЛЬ,
Харків