Про фільми з Європи і не тільки...
Відгук на матеріал Анни СВЕНТАХ («День» №145 від 8 серпня 2014 року)
Мене потішила новина про те, що 5 серпня цього року відбулася зустріч членів Нацради з питань телебачення і радіомовлення з топ-менеджерами українських телеканалів, де нарешті обговорили питання засилля на наших телеканалах російського контенту. Бо в тому, що зараз йде війна на південному сході й каша в головах місцевого люду, є вина не тільки російських, а й олігархічних українських каналів і непростима вина колишнього складу Нацради. Де був її контроль над наповненням програм, процентним співвідношенням українського і російського телепродукту? Жодного контролю не було! За хабарі ділили лише ліцензії — своїм, своїм, своїм ... Те саме творилось і з ФМ-станціями. А чим займалися і займаються представники цього поважного органу на місцях — в областях? Хотілося б публічно отримати від очільника Нацради Юрія Артеменка ширшу інформацію. За що ми платимо їм чималеньку зарплату?
Я повністю підтримую думки, які викладено в газеті «День» за 8—9 серпня 2014 р. (№145—146) у матеріалі Анни Свентах «На голці російського серіалу». Погоджуюся з її тезою «Європу — на вітчизняне ТБ». Без жодних щодо цього дискусій. Ми, волиняни, і наші сусіди — львів’яни маємо змогу в прикордонних районах дивитися польське телебачення. Там йдуть цікаві фільми, зокрема, документальні, з історії країни, життєві й телесеріали. Їх, на жаль, не має змоги приймати вся Україна. А Польща є нашим партнером у справах Європейського Союзу, активно підтримує і в боротьбі з російською агресією. Треба рішуче переорієнтовувати наше телебачення на кращі фільми Європи — французькі, італійські, англійські, шведські, литовські, словацькі, угорські... Цим питанням Нацрада має постійно займатися. І не чекати січня 2015 року! А вже цієї осені ми, глядачі ТБ, маємо це відчути і побачити у програмах «Інтера», «України», «2+2» та на інших телеканалах. Треба проявити наполегливість і вимогливість у цьому питанні.
Ще три місяці тому я писав про окупацію нашого ефірного простору народному депутатові України Миколі Томенку. На жаль, отримав сім рядків відписки. Декілька разів звертав увагу нашого рідного Держкомітету телебачення і радіомовлення, який за попереднього прислужницького до Януковича керівництва викинув із програм обласних телерадіокомпаній передачі патріотичної тематики під приводом їхньої уніфікації. А життя показало, що треба постійно готувати радіо і телепрограми для воїнів і призовників, ветеранів і дітей війни, «афганців». І мають їх вести кореспонденти, які самі служили в армії чи на флоті. Солдати, які зараз воюють у Донецькій і Луганській областях, теж посаджені на голодний інформаційний пайок. Щоб його хоч дещо урізноманітнити, керівники редакцій відряджають в зону АТО вчорашніх випускниць журфаків. Хоча не дівоча це справа! Але що вдієш, коли в української журналістики через мізерні зарплати переважно жіноче обличчя.
P.S. Вважаю, що гарячих розмов у Нацраді з топ-менеджерами буде недостатньо. Адже за ними стоять власники телеканалів — олігархи. І ось саме з ними вже треба принципово говорити у Президента. Якщо вони хочуть жити і працювати в Україні. І досить їхні дії прикривати лозунгом свободи слова, бажанням переважної маси телеглядачів дивитися лише російські фільми, слухати російських артистів і співаків. Бо скажіть: хто і коли ці бажання вимірював, яким опитуванням?! Все вирішувалось і поки що вирішується в тиші кабінетів, без участі громадськості. Бо ось уже понад 20 років українська держава, її соборність, суверенітет, національна ідея для цих людей на десятому місці.
