Про кочубеївщину в новому варіанті
Прочитавши статтю Юрія Шевельова «Москва, Маросєйка» і «Три страшні вороги»... в номері «Дня» за 13—14 січня 2012 року, хочу як постійний читач газети висловити й свою думку. Безумовно, Москва залишилась та ж сама, провінціалізм — той же, а от кочубеївщина розквітла в новому варіанті й стала у 2005—2009 рр. кочубеївщиною-тимошенківщиною (а за походженням вони, як рідні сестри).
І страшно, що про це, долу опустивши очі, мовчить учена еліта, письменницька рать та журналістський загал. І не згадує, що національну історичність і патріотизм відроджував президент Ющенко, а вони в цей час водили хороводи навколо цинічної, бездуховної й безнаціональної Ю. Тимошенко. Невже ця еліта не розуміє (а, може, розуміє та стидливо мовчить), що, прийди до влади Тимошенко, — було б те ж саме, що й тепер: зданий Севастополь, загравання з Москвою, диктатура й героїзація Тимошенко як «спасительниці» України (Москва здешевила б газ на 100 доларів), Медведчук — прем’єр, або генеральний прокурор і навіть міністр освіти — Табачник (це була б особлива вимога Кремля). Цей сценарій писався, починаючи з початку 2005 р., і одним із авторів його є сама Тимошенко. Адже висловився якось «високопатріотичний» самооборонець-луценківець Тарас Стецьків: мовляв, ми на Майдані кричали «Ющенко!», а думали про інше.
Відкрийте в газеті «День» дискусію про тимошенківщину — вона ближча до нинішнього часу. Кочубеївщину Україна вже пережила й заплатила за неї, а от зраду Тимошенко та її бютівської команди Україна якраз «освоює» й платить за неї мільярдами й тим становищем, що маємо зараз. Чи не найгіршою є та чумна зараза зрадництва, яка породила Тимошенко і яка поширилась на українських політиків. Подивіться, що робиться з «Нашою Україною»: як тільки наблизились вибори президента, багато хто з них гуртом, штовхаючи одне одного, побігли до більш рейтингової Тимошенко, одні — офіційно, інші — приховано. А тепер разом із самозакоханими «вождями» БЮТ і його сателітами жалюгідно рятують свою «Леді Ю». Бо так хоче Європа, а їм конче треба сподобатися їй. І що, гадаєте, вони не знають, що Європі, м’яко кажучи, наплювати на те, скільки Україна платить за газ, аби для неї він був дешевий. Або скільки в Україні демократії — Путін майже диктатор, але ж кращий друг панів Меркель, Саркозі. Тому й бідкається Європа про тих, хто, не задумуючись, здасть свою державу заради власних амбіцій чи зі страху. І тільки такі очільники влади потрібні й Росії, й Європі, а не ті, що розбудовують демократичну і незалежну державу, відроджують гідність нації. Знає це й нинішня політична еліта, але для неї національна держава — це щось вторинне, їхні погляди спрямовані всередину себе, а помисли стеляться по шляху до Верховної Ради.
Блюзнірством і фарисейством є заклики Турчинова та і же з ним бютівців до злуки. І національні політики, і народ повинні добре пам’ятати, що дала Україні «злука» Ющенка з Тимошенко. Зрадять бютівці знову й знову — така вже їхня наука. Але, не кажучи вже про Тимошенко і Турчинова, соціалістів та комуністів, яка українська національна ідеологія у Королевської, Катеринчука, Гриценка й того ж Яценюка, до якого так ніжно прихилився Кириленко (щоб, бува, не вискочити із депутатської обойми)? Про національну державу і не мовиться, а лише про боротьбу за владу із Партією регіонів. А без цієї ідеології ніколи незалежна держава не відбудеться. Це довів увесь світ. А такі безідейні політики, якщо й об’єднаються, й переможуть, то тут же перегризуться й почнуть зраджувати одне одного і народ, бо уже зневажають колег по опозиції.
А тепер давайте разом поміркуємо над такими питаннями з української історії:
1. Що було б з Україною, якби гетьман Хмельницький не рубав голови зрадникам?
2. Чи такою була б Україна, якби славетний Іван Сірко не «встромив ножа в спину» гетьманові Виговському 1659 року, а 1709-го не промовчали (фактично зрадили) Павло Полуботок, Данило Апостол та інші полковники під час повстання гетьмана Мазепи?
3. Якою була б Україна, якби у 1918—1920 рр. не боролись між собою Скоропадський — Петлюра — Махно?
4. І, насамкінець, якою була б Україна сьогодні, якби Тимошенко не зрадила Ющенка й її партія та прилипали до неї не чинили безкінечну аморальну війну з президентом та «Нашою Україною»? Чим заслужили овації Москви та Європи.
