Про майстрів — жодного слова?
Прочитав у «Дні» (№ 239 від 26.12.2002) статтю Людмили Кучеренко «Слухачі в ролі снайперів» спасибі її авторові і «Дневі». Боляче й образливо, що такі видатні майстри мистецтва, як А. Кочерга, В. Лук’янець, І. Блажков, В. Шамо, В. Гришко, О. Микитенко і багато інших або взагалі не гастролюють в Україні, або роблять це занадто рідко. Але я хотів би тут поговорити не про обділених українських слухачів — поцінувачів високого мистецтва, не про цвіт цього самого високого мистецтва, що вимушений полишати Україну через повну свою непотрібність, не про нашу державу, за яку (вже вкотре!) образливо, а про... ЗМІ.
Ну гаразд, ми бідні, немає в нас у бюджеті грошей на фінансування класичного мистецтва, через що десятки кращих оперних та інструментальних виконавців вимушено виїжджають за кордон. Адже це все одно наші, українські зірки світового масштабу, вони своєю концертною діяльністю в усьому світі приносять славу і шану Україні! (Всі поцінувачі їхнього мистецтва з різних країн чудово знають, звідки вони «вийшли», тим більше, що про це написано в буклетах). Чому ж наші преса і ТБ не переповнені різноманітною інформацією про життя, гастролі, смаки, захоплення наших справжніх зірок? Чому замість цього наші преса і ТБ захлинаючись тиражують інформацію про якусь чергову «попсову тусовку»? І пишуть про те, в яких саме хутряних шубках прогулюються Києвом якісь співачки, імена яких за межами України нікому не відомі; або як зустрічає свій бучний ювілей якийсь «поет», що пише тексти пісень на рівні «Соловей кукушку долбанул в макушку».
А якщо я образив нашу «попсу» — так розкажіть, будь ласка, всім, скільки призових місць завоювала вона на європейських і всесвітніх пісенних фестивалях, як проходили її гастролі в Carnegy Hall, Metropolitan Opera House, Medison Square Garden тощо? Що, важко — нема про що говорити? Ну, тоді єдине, що особисто мене цікавить із життя цієї «тусовки», — скільки своїх норкових шуб вона пожертвувала на потреби хворих і бездомних дітей України.
