Про насущне

Сьогодні пересічні громадяни не задовольняються лише турботою про хліб насущний. Вони хочуть бути причетними до історичних подій, що відбуваються в країні. Їх хвилює, якими принципами допустимо поступитися, щоб увійти до Європи не через «прорубане вікно», а через парадні двері? З амвона Білого дому чотири рази обраний 32-й президент США Ф.Рузвельт виголосив постулат, співзвучний нашому часу: «Бувають часи, коли не можна міняти принципи, але бувають й інші часи, коли небезпечно слідувати їм». Ключове слово тут — «принципи». Чи не пора перехопити ініціативу й діяти на випередження, щоб вибити з сідла лицарів ортодоксальних принципів, що гарцюють на коні? Чи не пора пред’явити Росії ціну за оренду ЧФ у Севастополі, адекватно відповідну ціні за газ?

Сьогодні Україну просто розривають, перетягуючи до свого табору протиборчі провідні держави. Якщо це не від лукавого, то де ж преференції для нас від них? Яке філігранне дипломатичне мистецтво мусить вона проявляти, балансуючи між міфічним альтруїзмом Заходу й імперськими рудиментами Росії, щоб уберегти від замаху свій суверенітет? На жаль. Легше зійти на Еверест, ніж добитися, щоб влада й опозиція йшли єдиним курсом до політичної мети. Чи не тут таїться та ж небезпека, якої не зміг уникнути віщий Олег?

В історії Україна неодноразово випускала з рук плоди своїх перемог. Але настануть і такі часи, коли Україна струсить з себе феномен недооцінки своєї значущості. Одного дня рано вранці наші внуки й правнуки, прокинувшись, відчинять вікно й побачать Україну такою, про яку мріяв Тарас Шевченко.

З повагою Геннадій МАРІН, ветеран, Біла Церква

P.S. Газета «День» має перевагу перед іншими виданнями не лише в тому, що на її сторінках виступають видатні володарі думок, а й тим, що вона змушує владу зважати на думку тих, хто відомий лише мозолями на своїх руках.